PROFILPELAJAR.COM

село Фастівка
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Маловільшанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32020090160040839
Основні дані
Засноване	1690
Населення	628 (2001)
Поштовий індекс	09157
Географічні дані
Географічні координати	49°37′56″ пн. ш. 30°0′14″ сх. д. / 49.63222° пн. ш. 30.00389° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	192 м
Відстань до; обласного центру	108 км
Відстань до; районного центру	23 км
Місцева влада
Адреса ради	09157, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фастівка, вул. Радянська, 1
Карта
	Фастівка
	Фастівка
Мапа
	Фастівка у Вікісховищі

Фа́стівка — село в Маловільшанській сільській громаді Білоцерківського району Київської області, до 2020 року центр сільської ради.

Населення — близько 628 жителів (перепис 2001 року). За іншими даними — 1128 осіб.^{[джерело?]}

Географія

Фастівка розташована за 23 км на південний захід від районного центру та за 25 км від залізничної станції райцентру Біла Церква. Від меж міста — 20 км автодорогою.

Найближчий населений пункт — село Щербаки, розташоване за 4 км на захід від Фастівки. За 5 км на південний схід — розташовані села Тарасівка та Гайок. По території села протікає річка Фоса.

На південь від Фастівки знаходиться ліс.

Історія

Засноване в 1690 році.

За однією із версій, назва населеного пункту походить від річки Фоса, що протікає вздовж всього села і впадає в річку Рось.

З 1928 року в селі розпочалася колективізація: перші десять фастівчан із сім'ями об'єдналися в колгосп «Шляхом Леніна». Його головою став Бобраницький Тодось. Усі колгоспники оселилися на одній вулиці, яка відтоді названа Травневою. Усуспільнювали вони не лише земельні наділи, а й сільгоспреманент, коні й воли, корови та птицю.

В цьому селі було розкуркулено такі сім'ї: Прокопенко Степан (Давидюки), але не вислані в Сибір; Стороженко Архип — вся сім'я втекла на Донбас; сім'я Микитюків — втекли вночі невідомо куди; сім'я А. Т. Савчука — була вивезена на північ в м. Архангельськ. Жінка і діти повернулися в село, а їхній батько залишився там. Сім'я Д. Ф. Повшедного — в 1938 р. повернулася в село; сім'я О. Г. Гулюватого — вся сім'я залишилась в Кемеровській області і в село не повернулася.

В 1932—1933 рр. за спротив владі були розстріляні: Півторак М. Г., Гаврилюк Яків, Перечепа Микола — через десятиліття їх було посмертно реабілітовано; Пелих М. К., Клочан В. В.

До Голодомору 1932—1933 років в селі проживало 870 чоловік (кількість дворів невідома), з них 429 чоловік (297 дорослих та 132 дітей) померли від голоду і холоду. За іншими підрахунками ця цифра була значно більшою. В будь-якому випадку це значно більше, ніж загинуло фастівчан за 4 роки війни. В селі після голоду залишилось проживати 520 чоловік. Багато хто виїхав на Донбас, в Росію, за кордон. На сьогодні встановлено прізвища померлих 104-х родин і окремих жителів.

На сходці села жителі вирішили зібрати кошти і побудувати пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років для увічнення пам'яті закатованих голодом. 18 червня 1990 року відбулось відкриття пам'ятника на кладовищі, де в братських могилах поховані жертви Голодомору. Пам'ятник виготовив умілець з с. Тарган Володарського району Київської області Микитенко М. Й. Мартиролог жителів с. Фастівка — жертв Голодомору 1932—1933 років укладено за даними сільської ради і Будинку культури, наданими директором БК Терешонок Д. А.

За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти німецько-нацистських загарбників на фронтах Німецько-радянської війни і в тилу ворога, 120 жителів Фастівки нагороджено орденами й медалями.