PROFILPELAJAR.COM

село Лук'янівка
	Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Таращанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32020190200014964
Основні дані
Засноване	1734
Перша згадка	1734 (291 рік)
Населення	785
Площа	4,174 км²
Густота населення	188,07 осіб/км²
Поштовий індекс	09540
Телефонний код	+380 4566
Географічні дані
Географічні координати	49°30′29″ пн. ш. 30°34′10″ сх. д. / 49.50806° пн. ш. 30.56944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	215 м
Водойми	річка Глуй
Місцева влада
Адреса ради	09540, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Лук'янівка
Карта
	Лук'янівка
	Лук'янівка
Мапа
	Лук'янівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лук'янівка.

Лук'я́нівка — село в Україні, у Таращанській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 785 осіб.

Географія

Селом протікає річка Глуй.

Історія

Роком заснування села вважається 1734 (найдавніша письмова згадка).

Щодо походження назви села, існує легенда про священика Лук'яна. Рятуючись від набігів кримських татар, він привів у цю місцевість втікачів та заснував поселення і монастир.^[2]

Український краєзнавець Лаврентій Похилевич в 1864 писав:

"ЛУК’ЯНІВКА, село на поштовій дорозі з Таращі в Кошевату, в 5-ти верстах від того й другого місця, серед лісів, при ледь помітному струмку. Мешканців обох статей 932. На родючих володарських полях вроджується щорічно, крім інших хлібів, більше 1000 копиць пшениці. Для складу її влаштовано ток, з кам’яною обширною клунею, огороджений кам’яною огорожею. Є цегляний завод. Примітні в поселенні два підвищені місця, котрі видно були укріплені насипами і ровами. За переказами на цих місцях було ще до руїни два православні монастирі, котрі спалені якимось гайдамаком Окришем.

Церква дерев’яна, в ім’я св. Миколая, збудована в 1760 році de nova radice, як сказано в візиті за 1793 рік. Нині вже занепала. В 1768 році церква ця, за словами тієї ж візити, під час повстання західної малоросії проти поляків, була обернена своїми прихожанами в православ’я; але після придушення повстання, в 1775 році знову віддана уніатам до 1795 року. По штатам перебуває в 6-му класі, землі має 37 десятин."

У XIX столітті входило до складу Кошеватської волості Таращанського повіту Київської губернії.

За Радянської влади в селі була розташована 3-тя виробнича дільниця колгоспу «Перемога», центральна садиба якого була розміщена в Станишівці, та колгосп "Нове життя" (не одночасно).

День села відзначається щороку 6 листопада^[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	774	98.6%
російська	11	1.4%
Усього	785	100%

Економіка

Представлена сільським господарством. Займаються вирощування зернових культур.

Транспорт

Через село проходить шосе Біла Церква — Звенигородка. Найближча залізнична станція Ольшаниця — 32 км.

Соціальна сфера

Заклади освіти

Дошкільна дитяча установа № 11 «Берізка».
Дошкільний навчальний заклад Лук'янівського навчально виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» ім. О. С. Левади (директор — Гаврилюк Ярослав Миколайович).

Історичні пам'ятки

Сакральні споруди

Церква святого Миколая, збудована у 1760 році.
Храм Покрови Божої Матері (освячений 8 червня 2013 року)^[5].

Археологічні розвідки

Багато поселень переважно скіфського й ранньослов'янського часів виявлено біля села. В урочищі "Перців Яр, що на північний схід від села, було відкрито декілька поселень різних періодів скіфського часу. На західній околиці села в урочищі «Прогін» знайдено скупчення поселень черняхівської культури (ІІІ-IV ст). На поселенні черняхівської культури знайдено значну кількість глиняних уламків з відбитками лози, кісток тварин, уламків гончарного посуду, побутових речей, зброї та прикрас, виготовлених із заліза^[6].

Меморіали, пам'ятники

На ступінчастому постаменті встановлена скульптура воїна без головного убору, з плащ-накидкою на плечах. Правою рукою він тримає автомат, лівою — лавровий вінок. На постаменті встановлена меморіальна дошка з викарбуваними прізвищами загиблих. Праворуч від пам'ятника вмонтовані меморіальні дошки. Скульптура — з залізобетону, постамент — цегла оцементована, меморіальні дошки на стелі — мармурові. Пам'ятник встановлено 1975 року.