До початку XIX ст. це був хутір, що належав до житньогірського приходу і нараховував 23 двори та 560 жителів (25 осіб на двір?). З часом хутір розростався і наприкінці XIX ст. в селі мешкало близько 1600 осіб.
У селі не було власної школи і з 60-тих років XIX ст. діти навчалися у приходській школі с. Житні Гори[2]. 1862 року волосний схід мешканців сіл Савинці, Рокитне та Житні Гори постановив відкрити у Рокитному державну школу для цих сіл. 14 лютого 1903 року громадські збори жителів села Савинці вирішили віддати під школу приміщення громадського магазину й асигнувати 100 крб. для потреб школи, але цього було дуже мало і попечитель Київського навчального округу відмовив у створенні[3]. Першу школу спорудило земство, і станом на 1914 рік там було 85 учнів перших класів (70 — хлопців, 15 — дівчат)[3].
Цікаві місця
1882 року було споруджено дерев'яний храм Архістратига Михаїла, який до 1901 року не мав самостійного статусу і парафії[3], а був приписаним до Свято-Іосифівської парафії с. Житні Гори[2].
Рубан Петро Павлович — український радянський діяч, новатор сільськогосподарського виробництва, ланковий механізованої ланки колгоспу «Прогрес» Рокитнянського району Київської області. Кандидат в члени ЦК КПУ.
Перерва В. С. Історія шкільництва в містах і селах Київщини XIX — початку XX ст. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2008. — 672 с. — ISBN 878-966-2083-28-6.