Село Трушки засноване у XVII столітті. Є згадка про те, що коронний польний гетьманСтаніслав Жолкевський у 1596 році «поспішно залишив Пиків і попрямував до Білої Церкви. Не дійшовши за 4 милі до міста, Жолкевський зупинився у Тришках [Трушках] на ночівлю, але, почувши тут гарматний гул, кинув стоянку і поквапився рушити далі».[2]
У часи Київської козаччини селяни відмовились виконувати панщину й вимагали землі та волі. Для придушення антифеодальних виступів селян влада вдалася до військової сили. Багато трушківських жителів було вбито і заарештовано.
Трушки, село при річці Роставиця, недалеко від впадання її в Рось; отримало назву по дворянському польському прізвищу герба Боньчи, яка пишеться: «З Трушок Трушківські» (див. Гербовник Несецького): «У давній час місце, на якому розкинуте село, було вкрито лісом і очеретом. На початку минулого століття, як видно з актів, околиці села вважалися вже степовими. У 1740 році, в Трушках було 60 хат і до 400 жителів обох статей. Нині 2111 православних, 15 римських католиків і 16 євреїв. Церква в ім'я Святителя Василя Великого, дерев'яна, побудована в 1742 році на місці давньої, описаної у візиті 1740 року Білоцерківського деканату), яка існувала з 1726 року. У цій же візиті значиться, що на початку минулого століття, священиком в Трушках був Роман Миколаєвич, освячений в Переяславі та який був у єднанні з православно-католицькою церквою до 1737 року, в якому, за наполяганням старости Білоцерківського, впав в унію. Нинішня церква відремонтована в 1858 році, розширена і пофарбована. По штатах відноситься до 4-го класу; землі має 42 десятини з хутором в лісі».[3]
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Святого Василя Великого села Трушки Трушківської волості Васильківського повіту Київської губернії зберігаються в ЦДІАК України.[4]
У 1905–1907 pp. селяни Трушок також виступали проти поміщика, спалили фільварок.
З клірових відомостей (історичний нарис Володимир Перерви «Храм Василія Великого у селі Трушки») маємо дані, що до Голодомору в селі проживало майже 5000 жителів.
За свідченнями очевидців, загальна кількість померлих у селі — понад 100 чоловік. Могили померлих під час Голодомору розташовані на північній околиці села на кладовищі. Тут в 1993 році встановлено дерев'яний хрест з написом: «Жертвам Голодомору 1933 року».
Також в центрі села встановлено пам'ятник жертвам геноциду.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
↑Д. И.ЯВОРНИЦКИЙ «История запорожских казаков. Т.2. Глава 7, в оригіналі: «[Жолкевский] поспешно оставил Пиков и направился к Белой Церкви. Не дойдя за 4 мили до города, Жолкевский остановился в Тришках на ночевку, но, услышав здесь пушечный гул, бросил стоянку и поторопился двинуться дальше».
↑Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. — с.409
