PROFILPELAJAR.COM

Українці Білорусі — відносно велика етнічна група українців, що мешкають у Білорусі. Перепис 1989 року нарахував 291 008 українців у Білорусі. Перепис 1999 — 237 014 українців. Згідно з останнім переписом населення, який відбувся у 2009 році, кількість українців становила 158,7 тис. осіб. Найбільша концентрація українців (40 тис., або 2,9 % населення) характерна для Берестейської області. Найбільша у країні частка українців зафіксована у Кам'янецькому (7,4 %), Малоритському (7,2 %), Берестейському (6,9 %), Кобринському (4,5 %), Жабинківському (4,3 %) районах та у місті Берестя (4,2 %).^[1]

Історія

28 березня 1917 року у Мінську відбувся український мітинг. У ньому взяло участь близько 1000 осіб. Було ухвалено одноголосні резолюції про автономію України та перетворення Російської імперії на демократичну республіку.^{[джерело?]}

На цих зборах утворено виконавчий комітет української організації у Мінську: Симон Петлюра (голова), О. Яната (писар), Конощенко (скарбник), Володимир Кавердинський, Авраменко, Березовський, Довгий, Янченко.^[2]

Виділяють діаспорних і автохтонних українців. Автохтонні українці живуть в Гомельській області і на Берестейщині. В 1926 році в Комаринському і Наровлянському районах (тепер Брагинський і Наровлянський райони Гомельської області) українці становили 16,2 % і 13,1 % населення. В 1927-37 роках тут зорганізовано шість українських національних сільрад^[3].

Корінне населення Берестейського регіону дослідники другої половини XIX століття відносили до українського, яке розмовляло «малороссийским наречием». Так, згідно з переписом 1897 року, у Гродненській губернії нараховувалось 362,5 тис. українців, що становило 22,6 % всього населення губернії. Українці складали абсолютну або відносну більшість населення у повітах:^[4]

Берестейському — 140 561 — 64,4 %
Кобринському — 146 789 — 79,6 %
Більському — 64 256 — 39,1 %

Рідна мова населення Поліського воєводства^[5] Польщі за переписом 1931 р.

Розселення та динаміка чисельності

Динаміка чисельності українського населення у Білорусі за даними переписів:

1897 — 311 145 — 4,79 %^[6] (за рідною мовою)^[7]
1959 — 133 061 — 1,65 %
1970 — 190 839 — 2,12 %
1979 — 230 985 — 2,42 %
1989 — 291 008 — 2,87 %
1999 — 237 014 — 2,36 %
2009 — 158 723 — 1,67 %^[8]
2019 — 159 656 — 1,70 %^[9]

Динаміка чисельності українців у регіонах Білорусі

	1959		1989		2009^[8]
Берестейська	25 729	2,18 %	60 644	4,19 %	40 046	2,86 %
Вітебська	11 636	0,91 %	26 148	1,85 %	14 557	1,18 %
Гомельська	33 289	2,44 %	68 600	4,11 %	30 920	2,15 %
Гродненська	12 004	1,11 %	23 401	2,01 %	14 983	1,40 %
Мінська	15 654	1,06 %	29 577	1,88 %	17 745	1,25 %
Могильовська	16404	1,39 %	29 394	2,30 %	13 110	1,19 %
м. Мінськ	18 345	3,60 %	53 244	3,31 %	27 362	1,49 %
Білорусь	133 061	1,65 %	291 008	2,87 %	158 723	1,67 %

У сучасній Білорусі українське населення, зазвичай, записується білорусами, хоч відносна частка українців у сучасних Брестській і Гомельській областях Білорусі вища, ніж у країні загалом і сягає 3-4 % населення, а в центральних і північних районах вона становить менше, ніж 1 %.

Найчисельніша українська громада мешкає в околиці міста Кобринь Брестської області. У середньому українська меншина в Білорусі в соціальному відношенні вища від середнього рівня населення республіки. Так, на кожну 1 тис. осіб, за переписом 1999 року, вищу освіту мали серед білорусів — 120, серед росіян — 261, серед поляків — 89, серед українців — 221, серед євреїв — 405 осіб.

Список районів Білорусі, де українці складають понад 4 % всього населення за переписом населення 2009 року^[8]:

Район	Область	%
Кам'янецький	Берестейська	7,36
Малоритський	Берестейська	7,18
Берестейський	Берестейська	6,93
Кобринський	Берестейська	4,50
Жабинківський	Берестейська	4,31
м. Берестя	Берестейська	4,16

Сільські ради Білорусі, у яких українці становлять понад 10 % населення за переписом 2009 року^[8]:

Сільська рада	Район	Область	Осіб	Відсоток
Комаринська сільська рада	Брагінський район	Гомельська область	159	22,24 %
Біловезька сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	396	17,21 %
Хотиславська сільська рада	Малоритський район	Берестейська область	374	17,03 %
Каленковицька сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	179	14,90 %
Хойновська сільська рада	Пінський район	Берестейська область	190	14,22 %
Вовчинська сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	298	13,93 %
Томашівська сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	328	13,59 %
Ратайчицька сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	163	12,77 %
Яковчицька сільська рада	Жабинківський район	Берестейська область	159	11,96 %
Пелищенська сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	211	11,30 %
Огородницька сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	156	11,12 %
Видомлянська сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	267	10,91 %
Хідринська сільська рада	Кобринський район	Берестейська область	464	10,52 %
Войська сільська рада	Кам'янецький район	Берестейська область	213	10,47 %

Мова

Мовна близькість з росіянами і білорусами, русифікація суспільного життя в сучасній Білорусі створює легкі передумови асиміляції українців у білоруському середовищі, але не білорусизації, а власне русифікації, провідником якої є сам Президент цієї держави. Якщо у 1989 році 38 % українців Білорусі називали рідною російську мову, то у 2009 — вже 61,2 %.

Рідна мова українців Білорусі
За переписом 2009 року
Регіон	Українська	Російська	Білоруська	Інша/не вказали
Берестейська область	39,3 %	51,5 %	7,9 %	1,3 %
Вітебська область	26,5 %	66,7 %	5,8 %	1,0 %
Гомельська область	26,7 %	62,5 %	9,1 %	1,7 %
Гродненська область	23,4 %	64,0 %	11,2 %	1,4 %
м. Мінськ	23,8 %	67,9 %	5,4 %	2,9 %
Мінська область	28,7 %	60,8 %	8,8 %	1,7 %
Могильовська область	26,2 %	65,0 %	7,5 %	1,3 %
Білорусь	29,2 %	61,2 %	7,9 %	1,7 %

За даними перепису 2019, українська мова була рідною для 46 386 українців (29,1 % від їхньої загальної чисельности), білоруська — для 13 153 (8,2 %), російська — для 99 596 (62,4 %). Українською вдома розмовляли 6 313 українців (4,0 %), білоруською — 10 368 (6,5 %), російською — 142 243 (89,1 %)^[9].

Культурне життя

Українські громадсько-культурні об'єднання активно діють у Бересті: Тут виходили українські газети «Голос Берестейщини» і «Берестейський край». Існувала низка товариств, таких як

Діють Науково-педагогічна спілка «Берегиня» та «Український Дім». Державні чинники сучасної Білорусі, у тому числі Міністерство культури, дуже вразливо ставляться до виявів українського громадського і культурного життя на Берестейщині

В республіці діє Білоруська асоціація українців «Ватра». До нього входить кілька громад: «Обрії» в м. Колодищі, Товариство українців «Заповіт» також у Мінськ, громадське об'єднання «Центр української культури „Січ“» Мінськ, культурно-просвітницьке Товариство «Краяни» у Мінській області, «Верховина» у м. Гомель, «Дніпро» у м. Могильов, «Радислав» у м. Вітебськ, Гроденське культурно-освітне об'єднання «Барвінок» у м. Гродно. Виходить газета «Українець в Білорусі».^[10]

У 2009 році в Мінську проводився фестиваль сучасної культури «Перелаз».

Примітки

↑ https://archive.today/20120523225241/belstat.gov.by/homep/ru/perepic/2009/itogi1.php - Перепис 2009 року. Статистичні публікації.
↑ Друге загальне зібрання Мінської Української Громади. Нова Рада. № 21. 26 квітня 1917 року. С. 2.
↑ Ф.Клімчук, І.Гунчык, Ю.Бажэнаў, Украінцы//Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Т.6., Ч.І — Мн.:БелЭн, 2001. — с.573
↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=344 Національний склад за перепис населення 1897 року. Гродненська губернія.
↑ Поліська частина сучасної Берестейської області Білорусі та деякі північні райони Волинської та Рівненської областей
↑ в сучасних кордонах Білорусі
↑ західнополіське населення, що проживало на території Мінської губернії (Пінський повіт), було віднесене до білоруськомовних
↑ ^а ^б ^в ^г Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Процитовано 20 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
↑ ^а ^б Общая численность населения, численность населения по возрасту и полу, состоянию в браке, уровню образования, национальностям, языку, источникам средств к существованию по Республике Беларусь (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
↑ Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 471 с.