Церква Святого Архістратига Михаїла (січень 2016)Ze Mean Bean Café (Феллз-Пойнт, червень 2014)Національний славістичний музей у Феллз-Пойнт (червень 2014)Молодіжне об'єднання американських українців у Паттерсон-Парк (січень 2016)
За даними статистики на 2000 рік, на Балтиморській метрополійній території живуть 10 806 українців, що складало 0,4 % від усього населення[2]. У місті ж тоді жило 1567 українців, або 0,2 % від його населення[3].
У 1920 році 151 біла людина чужоземного походження говорила українською[4]
.
У 1940 році в Балтиморі жило 14 670 емігрантів з Радянського Союзу, багато з яких були українського походження. Вони складали 24,1 % від білого населення міста чужоземного походження[5].
У 2013 році українське населення Балтимора було оцінено в 808 осіб, що склало 0,1 % від міського населення[6].
Станом на вересень 2014 року українці США були дванадцятою найбільшою спільнотою чужоземного походження в Балтиморі[7].
Історія
XIX століття
Українці почали селитися в Балтиморі у 1880-их роках[8], в основному в східному й південно-східному Балтиморі, та особливо в районі Гайлендтаун[9]. Інші селилися на Вашингтон-Гілл, Феллз-Пойнт (де була українська крамниця[10])[11] і Паттерсон-Парк. Більшість іммігрантів походила із Західної України та була католиками. До 1890-их роках українські католицькі священники приїжджали з Пенсильванії до Балтимора, щоб обслуговувати громаду міста. Так тривало, аж поки не було засновано парафію Святого Архістратига Михаїла в 1893 році, а 1912 року було побудовано церкву[12].
Цікаво, що більшість іммігрантів із Західної України відносить себе до американських українців, а інші самовизначаються як американські русини. Останні представляють меншість у громаді Церкви Святого Архістратига Михаїла, а також допомогли заснувати Українську Католицьку Церкву Святих Петра і Павла.
XX століття
У 1920-их роках українська громада в Гайлендтауні нараховувала 1200 членів[9].
Багато українців прибули до Балтимора в 1930—1950 роках, щоб уникнути політичного переслідування, трудових таборів або заслання до Сибіру. Кожного року українські біженці, їхні діти та онуки відзначають своє щастя на Дні подяки, з'їдаючи тост та граючи у футбол в Паттерсон-Парк[13]. 29 травня 2008 року
в Балтbморі запалили свічки на згадку про Голодомор на War Memorial Plaza перед будівлею міської ради. Ця церемонія була частиною шляху «Міжнародного смолоскипу пам'яті жертв Голодомору», який розпочався у Києві та пройшов тридцять три країни. Під час цього заходу було також відвідано 22 інших американських міста. Керувала церемонією міський голова Шейла Діксон, яка й оголосила 29 травня «Днем пам'яті жертв українського геноциду в Балтиморі». Вона згадала Голодомор як «один з найгірших випадків нелюдського ставлення людини до людини»[14].
Починаючи з 1970-их років, до Балтимора емігрувала велика кількість українських євреїв, щоб уникнути антисемітизму в тодішньому Радянському Союзі. На початку 1980-их років близько 70 % радянських євреїв в Балтиморі емігрували з тодішньої УРСР. Одна третина вийшла з Одеси, тоді — міста-побратима Балтимора[15].
1995 року відкрився ресторан Ze Mean Bean Fell's Point. Він пропонує страви як української, так й інших слов'янських та східноєвропейських кухонь[16]. Ресторан заснував Івон Дорник на згадку про її батька Івана Дорника, що був карпато-русином із Чехословаччини[17].
XXI століття
2012 року відкрився Національний славістичний музей (англ.National Slavic Museum). Він зосереджується на житті слов'янського населення Балтимора, зокрема й історії балтиморських українців[18].
В Балтиморському районі Паттерсон-Парк є місце, яке місцеві жителі називають «Little Ukrainian Village in Baltimore», що означає «маленьке українське село в Балтиморі». Там розташовані Українсько-католицька церква Архангела Михаїла та Балтиморський фестиваль американських українців, а також такі організації для українців, як кредитна спілка, спортивний клуб та молодіжне об'єднання[1].
↑Jacobs, Dan Norman; Paul, Ellen Frankel (1981). Studies of the Third Wave: Recent Migration of Soviet Jews to the United States. Boulder, Colorado: Westview Press, Inc. ISBN0865311439. Процитовано 13 березня 2014. According to figures from national HIAS, the percentage of Ukrainians in the national population of emigrés is almost exactly the same as in the Baltimore contingent, i.e., about 70%. This fact is of considerable importance because the Ukraine has been (and still is) an area of endemic anti-Semitism with deep roots in the past. In recent years, some of the most vicious examples of blatant anti-Semitic literature--some of it so offensive that it was eventually withdrawn--have been published by Ukrainian authors. As will be seen later, the presence of anti-Semitism is a major factor in the decision to emigrate.{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |subscription= (довідка)
