Українці в Санкт-Петербурзі — назва осіб української національності, які проживають тимчасово або постійно в місті Санкт-Петербурзі. За даними перепису населення в 2010 році на території міста проживають 64446 українців, що становить 1,52 % від усього населення Петербурга, що формально робить її найбільшою діаспорою в місті^[1].

Події російсько-української війни в 2014 році призвели до значного притоку біженців зі східних областей України, зокрема, за даними на червень 2014 року в місті було розглянуто 22 тисячі заяв від біженців з початку року, однак їх реальне число значно вище, що свідчить про ймовірне збільшення української діаспори в місті в майбутньому .

За офіційними даними на 2010 рік, 64446 чоловік визначили себе як українці, проте їх число перевищує 150,000 чоловік, який, крім цього, не враховує багатьох жителів, які втратили в результаті асиміляції свою українську ідентичність і які вважають себе росіянами. Реальна кількість всіх українців Петербурга може досягати приблизно 300 тисяч осіб^[2]. За словами в. о. консула Санкт-Петербурга кожен другий петербуржець в тій чи іншій мірі має українське коріння^[3], про що свідчить наявність прізвищ мешканців міста з закінченнями -енко, -ук, -юк, -ак, -ий, -шин і інші.

Українська діаспора в минулому іменована як малоросійська — існувала фактично з початку заснування міста з утворенням полтавського земляцтва, активно брала участь в будівництві Петербурга і надалі сприяла переселенню і облаштування в місті українців^[2]. У 1798 році в місті була видана поема І. Котляревського «Енеїда» українською мовою^[4] . Формування української громади почалося ще в XIX столітті, і вона стрімко росла, досягнувши приблизно позначки більш 10,000 чоловік до початку ХХ століття^[4] . Культурна схожість з росіянами перешкоджала створенню національних організацій^[4]. Однак перша така організація «Громада» почала діяти в 1858 році^[4]. У 1861-1862 роках видавався журнал українською мовою «Основа»^[4]. У ці ж часи з ініціативи Тараса Шевченка була організована ще одна велика національна організація — Земляцтво імені Тараса Шевченка^[2], воно стало випускати українською мовою газету «Кобзар»^[4].

У 20-30-х роках ХХ століття свою роботу розпочав Український дім освіти, який ставив театральні п'єси українських авторів^[4]. Крім цього вихідці з України становили 30-40 % лікарів військово-медичної академії^[5] .

Умовно сучасна українська діаспора поділена на 2 частини: перша існувала протягом кількох поколінь і виявилася схильна до асиміляції і втратила свою національну ідентичність, перетворившись в типових міських громадян з характерними прізвищами^[2] . Друга частина пам'ятає українську мову і багато з них можуть готувати українські страви^[2]. Вони також найчастіше мають родичів в Україні^[3].

При цьому більшість українців налаштовані про-російськи і про-радянськи (старше покоління). Українська діаспора може відзначати дні Івани Купали, День Святого Миколая і День незалежності^[2].

Українська діаспора широко представлена ​​в колі вчених, лікарів, бізнесменів, працівників ресторанної сфери і студентів^[2]. Характерно, що більшість петербурзьких священнослужителів приходів із західної України^[2].

З 1997 року в місті діє «Українська національно-культурна автономія», метою якої є пропаганда культурно-творчої спадщини України^[2]. Організація користується підтримкою з боку міської влади та володіє власним «будинком національностей» на Моховій, 15^[2]. Сьогодні, крім цього, в місті діють такі українські організації, як "Українська Громада Санкт-Петербурга «Славутич»", «Полтавське земляцтво», «Союз Донбасівців», «Філія Всесвітнього клубу одеситів — Клуб одеситів Санкт-Петербурга „Північна Пальміра“» і «Товариство імені Тараса Шевченка», які щороку організовують заходи, такі, як «Гоголівські дні», «Українська весна» і безліч інших. Обговорювалося питання про створення двомовних гімназій з основними мовами: російською та українською для дітей української діаспори.

У Петербурзі розташовано безліч ресторанів і кафе, де готують українські національні страви. Найперша з них була відкрита в 1997 році^[2]. Також видаються 3 українські газети, присвячені Україні та українській діаспорі, одначе всі вони виходять російською мовою^[2].

Події російсько-українського війни в 2014 році призвели до значного притоку біженців зі східних областей України в різні регіони Росії, в тому числі і Санкт-Петербург, зокрема, за даними на червень 2014 року в місті було розглянуто 22 тисячі заяв від біженців з початку року, проте їх реальна кількість значно вище, що говорить про ймовірне збільшення української діаспори в місті у майбутньому. Переважна більшість біженців прибули з південно-східних областей України, є поодинокі випадки серед біженців, які прибули із заходу України^[6] . Одначе, за словами представників міграційної служби Петербурга, це лише несуттєво збільшує потік українських іммігрантів в порівнянні з минулим роком, які приїздять в місто в основному на заробітки^[6] . З іншого боку, загальне положення біженців з України сприятливіші, ніж в Ростовській або Бєлгородської областях, так як більшість біженців мають родичів в Петербурзі і знаходять у них всіляку підтримку^[6].

• Гоголь Микола Васильович — український письменник, класик російської літератури.
• Короленко Володимир Галактіонович — російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч
• Матвієнко Валентина Іванівна — 2-й губернатор Санкт-Петербурга (2003–2011)
• Шевченко Тарас Григорович — український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч. Національний герой України.
• Шевчук Олександр Андрійович — російський письменник.