Опі́лля, Поді́льське горбогір'я — назва західної частини Подільської височини , однієї з найвищих і найбільш розчленованих її частин.
Розташоване на південний схід від міста Львова , у межах Львівської , Івано-Франківської і Тернопільської областей . На сході межує з річкою Золотою Липою , на заході — з річкою Верещицею (за іншими джерелами — з річкою Щиркою ), на півдні підходить до Дністра , на півночі — до Львівського плато , Гологорів та Перемишлянського низькогір'я .
Переважні висоти 350—400 м. Розчленована річками Щирка , Зубра , Давидівка , Бібрка , Свірж , Гнила Липа , Студений Потік , Нараївка (всі — ліві притоки Дністра). Поширені буково -дубові ліси на сірих лісових ґрунтах. Значні площі розорані, густо заселені.
Опілля ділиться на природні райони:
Однією з частин Опілля є Бережансько-Тернопільська височина[ 1]
Іванова (352 м)
Лиса (363 м)
Пастівник (355 м)
Кобилиця (400 м)
Висока (400 м)
Бенівка (368 м)
Довга (405 м)
Чорна (402 м)
Висока Гора (415 м)
Лисоня (399 м)Попелиха (443 м)
Назва Опілля також стосується етногеографічного регіону, який повністю або частково охоплює Золочівський , Львівський та Стрийський райони Львівської області; Івано-Франківський район Івано-Франківської області; Тернопільський та Чортківський райони Тернопільської області.
У широкому значенні назву Опілля (слово слов'янського походження) вживали до низки географічних місць і населених пунктів у Білорусі , Польщі , Росії та Україні , де природно поєднувалися безлісі ділянки орних земель разом із залісненими і трав'янистими площами з сірими лісовими ґрунтами і помірно-континентальними кліматичними умовами.
