PROFILPELAJAR.COM

«П'єта»
італ. Pietà
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	1498 —1499
Розміри:	174×195×69 см
Висота:	174 см
Ширина:	195 см
Матеріал:	мармур
Жанр:	скульптурна групаd і сакральне мистецтво
Зберігається:	Ватикан, Італія
Музей:	Собор Святого Петра
«П'єта» у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: П'єта (значення).

Ламке й пласке, мов гілка пальми, тіло
Лежить у неї на колінах. Син.
Все кінчено. Він витягся безсило,
І вже ніколи не зведеться він.
І мати дивиться в його пустинні очі,
В камінність уст, в покірність рук тонких.
Вона все знає, і вона не хоче
Ні обіцянь, ні умовлянь, ні втіх

М. Бажан,
«Pietá»^[1]

«П'єт́а» або «Опл́акування Христа́»^[а] (італ. Pietà) — мармурова скульптура, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога; створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1498—1499 років на замовлення французького кардинала Жана де Біл́ера^[2]. Вазарі писав, що «у цій скульптурі відчувається вся міць і сила» мистецтва Мікеланджело^[3].

Цю статую також називають «Ватиканською» чи «Римською П'єтою», адже серед робіт Мікеланджело відомі ще «Флорентійська П'єта», «Ронданіні П'єта» та «Палестринська П'єта»^[б].

Історія створення

Контракт на роботу було підписано 7 серпня 1498 року. Вважалося, що статую замовив французький кардинал Жан Вільє де ла Ґросле для капели французьких королів у Соборі Святого Петра, але дослідник Шарль Самаран довів, що замовником був інший французький кардинал, Жан де Біл́ер (фр. Jean de Bilhères)^[4]. Тема «оплакування Христа» була поширеніша у північній Європі та візантійському мистецтві, аніж в Італії епохи Ренесансу, тож, створюючи статую, Мікеланджело наслідував традиції свого замовника^[2].

«П'єта» призначалася для гробниці кардинала, але він помер до її завершення. Скульптуру поставили у Соборі Святого Петра, у капелі Санта Марія делла Феббре^[3].

Опис

Богоматір молода, наче це не Мати і Син, а сестра, що оплакує передчасну смерть брата. У неї спокійне обличчя, опущені очі. Скорбота її виражена схиленою головою, втілюючи собою спокій і біль. Мертве тіло Христа здається невагомим, і його оголеність контрастує із пишним, багатим одягом Богоматері. Його замучене тіло не спотворено смертю, тільки руки, ноги та бік проколоті:

(…) члени його такі гарні, а тіло так майстерно зроблено, що не можна знайти наготи з такими мускулами, жилами, нервами, які виділяються на кістяку, і нема мерця, більше схожого на мерця^[3]

Підпис Мікеланджело

Ця статуя — єдина з робіт Мікеланджело, підписана ним самим. На стрічці, що оперізує одяг Богоматері, скульптор висік напис:

Мікаель Ангелюс Буонарротус, флорент. різьбив

Оригінальний текст (лат.)

Michael Angelus Buonarrotus Florent. faciebat

За Вазарі, він це зробив, почувши суперечку про майстра. Приїжджі із Ломбардії хвалили статую, і казали, що її вирізьбив «Наш Ґоббо^[в], міланець». Тієї ж ночі Мікеланджело вирізав свій підпис на перев'язі^[5].

Пошкодження

Найістотнішого пошкодження статуя зазнала 21 травня 1972 року, коли психічно неврівноважений геолог Ласло Тот увійшов до каплиці і напав на скульптуру з геологічним молотком. Багато уламків полетіло в сторону присутніх у каплиці. Деякі були знайдені, проте багато уламків не були повернуті, серед них і ніс Марії — при реставрації його відновили з блоків мармуру, вирізаних зі спини.

Образ у мистецтві

Вазарі процитував рядки невідомого поета, присвячених статуї:

І врода, і чеснота,
І жаль у мертвім мармурі живуть.
Ви, дивлячись, не плачте
Так голосно і стримуйте свій біль,
Щоб не прокинувся зарано мрець…^[6]

У біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль» про скульптуру сказано так:

(…) Матір Божа з замученим Христом на колінах, уже не «Мадонна на сходах», як тоді, з поглядом, спрямованим у вічність, цариця, що сидить на сходах, мов жебрачка, з немовлям на руках, ні, тепер — це жінка з мертвим тілом сина на колінах, Мати скорботна^[7]

1982 року Сальвадор Далі завершив полотно, яке отримало назву «Геологічне ехо. П'єта». Художник відтворив у вигляді скель форму носа центральної фігури скульптурної групи, створивши образ-натяк^[8]. Фільм-трилер «П'єта» південнокорейського режисера Кім Кі Дука отримав свою назву на честь скульптури^[9].

Копії статуї

Існує багато копій статуї. Репліка «П'єти» у костьолі Матері Божої у Познані була використана для відновлення скульптури після того, як зловмисником була зроблена спроба розбити статую 21 травня 1972 року^[10].

Авторизовані копії було встановлено у таких населених пунктах^[11]:

Бразиліа, Бразилія — собор Пресвятої Діви Марії;
Бунданґ, Південна Корея — собор Святого Івана;
Інвернесс, Іллінойс, США — церква Святого Сімейства^[12];
Лампа, Перу — церква Апостола Сантьяго (Яків син Зеведеїв);
Познань, Польща — костьол Матері Божої;
Сідней, Австралія — собор Сент-Мері.

Примітки

а. ^{^} Також — «Пієта», «Жало́ба»^[13]

б. ^{^} Авторство Мікеланджело спірне

в. ^{^} «Ґоббо» означає «горбун». Таке прізвисько було у міланського скульптора Кристофоро Соларі

г. ^{^} Можливе авторство

Посилання

↑ Бажан М. П. Італійські зустрічі // Батьки й сини: Поезії. — Київ : Молодь, 1980. — С. 97.
↑ ^а ^б Wallace, 2010, с. 14.
↑ ^а ^б ^в Вазарі, 1970, с. 309.
↑ Роллан, 1992, с. 94 —95.
↑ Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 137.
↑ Вазарі, 1970, с. 310.
↑ Шульц, 2006, с. 512.
↑ А. Пичот. Геологическое эхо. Пьета, 1982 г. Театр-Музей Дали в Фигерасе. www.mir-dali.ru. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 2 квітня 2012.
↑ Eric Kohn (14 вересня 2012). Toronto Review: Kim Ki-duk's 'Pieta' Is Not Your Average Crime Movie (англ.) . www.indiewire.com. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
↑ Evers, Chia (2006). Laszlo Toth, "Jesus Christ," Attacks the Pieta (May 21, 1972). Today in Odd History. News of the Odd. Архів оригіналу за 16 травня 2006. Процитовано 1 квітня 2012.
↑ One of a small number of authorized replicas of Michelangelo's 'La Pieta' is owned by St. Mary's of the Lake Parish. Процитовано 10 квітня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Virginia Mullery (квітень 2011). Michelangelo's Debut in Inverness. SENIOR CONNECTION. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2012.
↑ Вазарі, 1970, с. 499.

Джерела

Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
Роллан Р. Жизнь Микеланджело // Жизни великих людей: Пер. с франц. В. Курелла = фр. Vie de Michel-Ange. — М. : Известия, 1992. — С. 71 —197. — ISBN 5-206-00351-4. (рос.)
Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006 . — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)