PROFILPELAJAR.COM

	Манчестерська Мадонна
Дата створення / заснування	1494
Назва	англ. \
Напрям, рух мистецький	італійське Відродження
Місце розташування	Національна галерея
Жанр	сакральне мистецтво
Творець	Мікеланджело Буонарроті
Каталожний код	P1
Зображує	дитя Ісусd, хлопець (особа), Діва Марія і жінка (особа)
У збірках	Національна галерея і Колекція Борґезе
Інвентарний номер	NG809
Ширина	77 см
Висота	105 см
Описано за адресою	nationalgallery.org.uk/paintings/michelangelo-the-manchester-madonna; wga.hu/html/m/michelan/2paintin/1virgin.html
Статус авторських прав	🅮
	Манчестерська Мадонна у Вікісховищі

Мадонна з немовлям і святим Іоанном і ангелами (бл. 1497), також знана як «Манчестерська мадонна» (італ. Madonna di Manchester), — незакінчена картина, яку часто приписують Мікеланджело. Наразі зберігається в Національній галереї в Лондоні. Це одна з трьох панельних картин, що приписуються художнику, і належить до його першого творчого періоду в Римі. Атрибуція картини Мікеланджело викликала сумніви протягом більшої частини XIX і XX століть, але зараз більшість дослідників із цим згодні.^[4] Вперше робота привернула увагу громадськості на виставці художніх скарбів у Манчестері 1857 року, звідси й назва «Манчестерська мадонна».^[5]

Опис

Як і інші картини епохи Відродження, що зображують Мадонну з немовлям та Іоанном Хрестителем, сюжет виник на основі небіблійної традиції, згідно з якою Діва Марія з немовлям Ісусом зустріли двоюрідного брата Христа, святого Іоанна Хрестителя, під час втечі Святого сімейства до Єгипту. Богородиця зображена з одними оголеними грудьми, ніби вона нещодавно годувала сина; це нагадує тему годування груддю Богородиці, поширену у середньовічному живописі. У її руках — книга (традиційно Ісая, гл. 53), яку вона намагається відібрати у сина, зміст котрої, ймовірно, пророкує його майбутню жертву та прийняття ним на себе світового зла. Вона дивиться через ліве плече на сувій, який читає пара ангелів; швидше за все, це сувій із написом Ecce Agnus Dei (укр. Се Агнець Божий), зазвичай атрибут Іоанна Хрестителя.

Фігури розташовані якби у фризі, що свідчить про розум скульптора Мікеланджело. Фріз стає більш опуклим у центрі з постатями Богородиці та Немовляти, як у пізнішому Пітті Тондо. Ще одна подібність із рельєфною скульптурою полягає у простому тлі: замість пейзажів, більш характерних для екстер'єрів, Мікеланджело просто намалював простір неба. Він також відмовився від багато прикрашеного трону, типового для вівтарних образів сакра конверсацій, і зробив акцент на крилах ангелів.

Багато ділянок картини перебувають у попередньому стані; чорне вбрання Богородиці мало бути покрите насиченим синім пігментом лазуритом, а ангели зліва позначені лише зеленим підфарбуванням, що використовується для тілесних тонів, свого роду non-finito.