PROFILPELAJAR.COM

Мадонна Пітті
італ. Tondo Pitti
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	бл. 1503 —1505
Розміри:	85,5 x 82 см
Висота:	85 см
Ширина:	82 см
Матеріал:	Мармур
Зберігається:	Флоренція
Музей:	Національний музей Барджелло
Мадонна Пітті у Вікісховищі

«Мадо́нна Пітті» (італ. Tondo Pitti) — мармуровий барельєф, створений італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1503 —1505 рр. для Бартоломео Пітті^[1].

Опис

Мармурове тондо зображає Марію та маленьких Ісуса та Івана Хрестителя. Фігури є простішими, аніж у тондо Таддея, і чіткішими. Марія сидить на низькій кам'яній лаві і притримує правою рукою книгу на коліні, а лівою — обіймає сина. Вона заповнює собою усю композицію, але оскільки тондо є не ідеально круглим, а овальним, а її голова дещо виходить за його межі, уся група не здається переобтяженою. У мадонни гостре підборіддя та глибокі ямки. Головний убір підкреслює її зосередженість. Ісус, натомість, дуже безпечний. Він сперся правим ліктем на книгу, що символізує мудрість^[2]. У рисах Ісуса та Марії з тондо чітко простежується схожість із фігурами скульптури Мадонни Брюґґе — зрілість, печаль та приреченість^[3].

Іван Хреститель ледь видніється за правим плечем Матері. Здається, що йому вдалося звернути на себе увагу мадонни, і вона зображена у процесі озирання на нього.

Вільям Воллес завважив, що барельєф планувався для огляду знизу вверх — саме за цієї умови Марія видається «королевою небес, що сидить на троні з ідеального куба, та вписана у круг тондо, яке заміняє її відсутній німб»^[4]. За монументальністю та героїчністю образу з нею перегукується картина Рафаеля Мадонна у кріслі (Палаццо Пітті, Флоренція).

Техніка «non finito»

(…) і почав пильно розглядати два розроблені мармурові рельєфи, які творив одночасно, то ночами, коли не спалося, то вдень, коли не підіймався на риштування за парканом довкола статуї^[а] й залишався вдома. На обох рельєфах була Божа Матір з дитятком і святим Іоанном. Він вивчав їх уважно, прискіпливо, але нічого не змінюючи, не додаючи й не згладжуючи, а тільки старанно простежуючи кожен слід удару по каменю…

Карел Шульц, «Камінь і біль», с. 556

Вазарі пише, що твори розпочаті, але не закінчені, хоча й каже, що обидва тондо «були чудові та дивні»^[1]. На думку Воллеса, техніка «non finito» у цьому творі скульптора підкреслює виразність образів^[4]. Фриц Ерпель вважав, що «піднесена природність, що підсилюється у Non-finito невідполірованою мармуровою поверхнею тіла, зникома серйозність виразу обличчя, а також замкнутість, простота всієї фігури уже пророче натякають про новий, класичний образ людини у творчості Мікеланджело»^[5]. Ерік Шильяно стверджує, що обидва тондо — і Пітті, і Таддея — це «блискуче використання зібраності та виразності круглої форми, високого рельєфу та обробки поверхні різцем»^[6]. Він також висловлює сумніви щодо «недовершеності» робіт, адже ні Бартоломео, ні Таддео не відмовилися від замовлення, і не наполягали на «поліруванні» творів^[7].

Віктор Лазарєв писав, що Мікеланджело, «закоханий у „дикий та твердий“ (alpestra e dura) камінь (…) не хотів забирати у нього „кам'яну“ душу»^[8].

Історія тондо

За Вазарі, фра Міньято Пітті, чернець Монте Олівето, подарував цей твір своєму приятелеві Луїджі Ґвіччардіні (італ. Luigi Guicciardini)^[1].

Зараз барельєф перебуває у музеї Барджелло (Флоренція).

Примітки

а. ^{^} мова йде про Давида

↑ ^а ^б ^в Вазарі, 1970, с. 313.
↑ Tondo Pitti (англ.) . www.michelangeloexperience.com. 9 вересня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2012.
↑ Скульптурные образы Мадонны «Тондо Тадеи» и «Тондо Питти» (1503-1505) (рос.) . www.mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2012.
↑ ^а ^б Wallace, 2010, с. 22.
↑ Эрпель, 1990, с. 25.
↑ Scigliano, 2005, с. 110.
↑ Scigliano, 2005, с. 111.
↑ Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 9.

Джерела

Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)