Ге́нрі А́льфред Кі́ссінджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; 27 травня 1923, Фюрт, Баварія, Німеччина — 29 листопада 2023, Коннектикут, США[13]) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження, який був державним секретарем Сполучених Штатів і радником з національної безпеки. Один із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння Радянського Союзу з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 році («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).
Народився у Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред[14]. Його батько, Луїс Кіссінджер, був викладачем історії та географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.
У 1938 році, за наполяганням матері, сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссінджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.
У 1943 році отримав громадянство США і того ж року вступив на військову службу до Армії США.
У 1945 році повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки (Counter Intelligence Corps[en]).
Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).
Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).
Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).
Брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. За ці здобутки став лауреатом Нобелівської премії миру за 1973 рік.
У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась у сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості»[15]. Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував окупацію Криму[16].
5 березня 2014 року The Washington Post опублікувала статтю Кіссінджера за 11 днів до кримського референдуму про те, чи повинна Автономна Республіка Крим офіційно приєднатися до України, чи до сусідньої Росії.[17] У ній він намагався збалансувати українські, російські та західні прагнення до функціональної держави. Він зробив чотири основні висновки:
Кіссінджер також писав: «Захід розмовляє українською, а схід — переважно російською. Будь-яка спроба одного крила України домінувати над іншим — як це було раніше — зрештою призведе до громадянської війни або розпаду».[18]
Після публікації своєї книги «Світовий порядок» Кіссінджер взяв участь в інтерв'ю з Чарлі Роузом і оновив свою позицію щодо України, яку він розглядає як можливого географічного посередника між Росією і Заходом.[19] Відповідаючи на запитання, яке він поставив собі для ілюстрації переосмислення політики щодо України, Кіссінджер заявив: «Якщо Україну вважати форпостом, то ситуація така, що її східний кордон є стратегічною лінією НАТО, і НАТО буде в межах 200 миль (320 км) від Волгограда. Це ніколи не буде прийнято Росією. З іншого боку, якщо західний кордон Росії буде на кордоні з Польщею, Європа буде постійно занепокоєна. Стратегічна мета мала б полягати в тому, щоб побачити, чи можна побудувати Україну як міст між Сходом і Заходом, і чи можна це зробити спільними зусиллями».[20]
У грудні 2016 року Кіссінджер порадив новообраному президенту Дональду Трампу визнати «Крим частиною Росії», намагаючись забезпечити зближення між Сполученими Штатами та Росією, відносини між якими погіршилися внаслідок кримської кризи.[21] Коли його запитали, чи вважає він суверенітет Росії над Кримом легітимним, Кіссінджер відповів ствердно, змінивши позицію, яку він зайняв у своїй колонці в Washington Post.[22]
26 травня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну (2022), на економічному форумі в Давосі, Кіссінджер порадив Україні віддати свої території Росії[23], чим викликав хвилю критики на свою адресу від президента України Володимира Зеленського[24], низки українських чиновників[25] та громадськості.
25 липня 2022 року, в інтерв'ю виданню німецькому каналу ZDF, Кіссінджер заявив, що Україна не має поступатись територіями[26]:
— Генрі Кіссінджер, ZDF
13 серпня 2022 року він заявив, що визнає свої помилки й що до України слід ставитись як до країни НАТО[27]. Пізніше Кіссінджер ще раз підтримав членство України в НАТО[28].
1995 року Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссінджера зіграв Пол Сорвіно.
Пассі / Дюнан (1901) • Гоба / Дюкоммен (1902) • Крімер (1903) • Інститут міжнародного права (1904) • фон Зуттнер (1905) • Рузвельт (1906) • Монета / Рено (1907) • Байєр / Арнолдсон (1908) • де Констан / Бернарт (1909) • Міжнародне бюро миру (1910) • Фрід / Ассер (1911) • Рут (1912) • Лафонтен (1913) • Міжнародний комітет Червоного Хреста (1917) • Вільсон (1919) • Леон Буржуа (1920) • Брантінг / Ланге (1921) • Нансен (1922) • Чемберлен / Доз (1925)
Бріан / Штреземан (1926) • Бюїссон / Квідде (1927) • Келлог (1929) • Седерблюм (1930) • Аддамс / Батлер (1931) • Енджелл (1933) • Гендерсон (1934) • фон Осецький (1935) • Ламас (1936) • Сесіл (1937) • Міжнародний офіс Нансена у справах біженців (1939) • Міжнародний комітет Червоного Хреста (1944) • Голл (1945) • Болч / Мотт (1946) • Рада Друзів на службі суспільству[en] / Американський комітет Друзів на службі суспільству[en] (1947) • Орр (1949) • Банч (1950)
Жуо (1951) • Швейцер (1952) • Маршалл (1953) • Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (1954) • Пірсон (1957) • Пір (1958) • Ноель-Бейкер (1959) • Лутулі (1960) • Гаммаршельд (1961) • Полінґ (1962) • Міжнародний комітет Червоного Хреста / Ліга суспільств Червоного Хреста (1963) • Кінг (1964) • ЮНІСЕФ (1965) • Кассен (1968) • Міжнародна організація праці (1969) • Борлоуг (1970) • Брандт (1971) • Кіссінджер / Тхо (1973) • Макбрайд / Сато (1974) • Сахаров (1975)
Б. Вільямс / Корріґан (1976) • Міжнародна амністія (1977) • Беґін / Садат (1978) • Мати Тереза (1979) • Есківель (1980) • Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (1981) • Роблес / Мюрдаль (1982) • Валенса (1983) • Туту (1984) • Лікарі світу за запобігання ядерної війни (1985) • Візель (1986) • Санчес (1987) • Миротворчі сили ООН (1988) • Далай-лама (1989) • Горбачов (1990) • Чжі (1991) • Менчу (1992) • Мандела / де Клерк (1993) • Арафат / Перес / Рабин (1994) • Ротблат / Пагвоський рух учених (1995) • Белу / Рамуш-Орта (1996) • Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін / Дж. Вільямс (1997) • Г'юм / Трімбл (1998) • Лікарі без кордонів (1999) • Кім (2000)
ООН / Аннан (2001) • Картер (2002) • Ебаді (2003) • Маатаї (2004) • МАГАТЕ / аль-Барадаї (2005) • Грамін Банк / Юнус (2006) • Міжурядова група експертів з питань змін клімату / Гор (2007) • Ахтісаарі (2008) • Обама (2009) • Лю Сяобо (2010) • Елен Джонсон-Серліф / Лейма Гбові / Тавакуль Карман (2011) • Європейський Союз (2012) • ОЗХЗ (2013) • Сат'ярті / Юсафзай (2014) • Квартет національного діалогу Тунісу (2015) • Сантос (2016) • Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї (2017) • Муквеге / Мурад (2018) • Ахмед (2019) • Всесвітня продовольча програма (2020) • Муратов / Ресса (2021) • Біляцький / Меморіал / Центр громадянських свобод (2022) • Мохаммаді (2023)
Lokasi Pengunjung: 18.226.82.73