Народився 28 квітня 1758 року у Вашингтон-Періш, (округ Вестморленд, провінція Вірджинія), у сім'ї небагатого плантатора Спенса Монро (роки життя — 1727—1774) та Елізабет Джонс (1730—1774), котрі одружилися в 1752 році. Предок майбутнього президента, Патрик Ендрю Монро, емігрував до Америки з Шотландії в середині XVII століття.
Елізабет Джоунс і Спенс Монро одружились у 1752 році. З п'ятьох їхніх дітей четверо дожили до зрілого віку. Спенс Монро мав невелику плантацію, тож родина не розкошувала.[4]
Майбутній президент навчався у приватній школі пастора Арчибальда Кемпбелла, і з 16 років — в коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі, що був на той час столицею Вірджинії. Коли розпочалася революційна війна, Монро вступив у вірджинський полк Континентальної армії й вже у 18 років став офіцером. У 1778 р. він одержав звання підполковника.
Протягом 1780–1783 років вивчав юриспруденцію під керівництвом Томаса Джефферсона. Джеймса й Томаса пов'язувала тісна особиста дружба, яку державці зберегли до кінця життя.[5]
У 1782 році обраний у палату депутатів Вірджинії, потім входив до Конгресу конфедерацій. Виступав за швидке і систематичне освоєння американського заходу.
У 1788 році змагався з Джеймсом Медісоном (майбутнім президентом США) за місце в Національному Конгресі, проте перемогу тоді здобув Медісон. Та вже через два роки 32-річний Монро таки досягнув своєї мети. З 9 листопада1790 до 29 березня1794 року він виконував обов'язки сенатора від штату Вірджинія. Тоді ж Монро вступив до Демократично-республіканської фракції на чолі з Джефферсоном і Медісоном і став одним із лідерів партії у сенаті.[6]
Монро є останнім президентом США, якого дагеротипного зображення не існує, а також останнім, хто одягався за модою XVIII століття у кюлоти, перебуваючи на посаді.
