Монро́вія[2][3] (англ.Monrovia) — столиця та найбільше містоЛіберії, адміністративний центр графства Монтсеррадо. Монровія була заснована у 1822 році звільненими з рабства чорношкірими, що переселилися зі США (названа на честь тодішнього президента Сполучених Штатів Джеймса Монро).[4] Місто перетворилося згодом у процвітаючий торговий центр з двома міжнародними аеропортами й морським портом, вантажообіг якого становить близько 12 млн тонн на рік. Сьогодні нащадки звільнених рабів є всього лише меншостями в етнічній розмаїтості столиці, однак американські чорношкірі дуже впливають на політичне, культурне й громадське життя Монровії.
Географія
Монровія розташована на узбережжі Атлантичного океану в штучній бухті на мисі Месурадо у гирлі річки Сент-Пол[en], на північному заході Ліберії.
Клімат
Монровія знаходиться у зоні тропічних мусонів. Найтепліший місяць — лютий з середньою температурою 27.8 °C (82 °F). Найхолодніший місяць — серпень, з середньою температурою 25 °С (77 °F).[5]
У 1994 році було вирішено утворити перехідний уряд, який складався з фракцій від всіх ворогуючих угруповань. Однак досягнутий такою працею мир виявився ламким, і вже наступною весною на вулицях міста знову почалася стрілянина. Місто перетворилося в арену для грабежів й убивств, а по переповнених таборах біженців прокотилася епідемія чуми, що забрала із собою тисячі життів.
1996 рік був відзначений черговим вибухом агресії, після чого служби іноземних послів змушені були покинути столицю.
Населення
Чисельність населення міста, станом на 2008 рік, налічує 1 010 970 мешканців[6].
Транспорт
Монровія — єдиний безмитний порт у Західній Африці. Він розташований у штучній бухті в гирлі річки Сент-Пол й оснащений сучасним портовим устаткуванням. Економічний добробут міста відбивається й на його архітектурі. Поруч із халупами виростають високі офісні будинки. Розвинено харчову, нафтохімічну, фармацевтичну, цементну галузі промисловості, рибальство. Місто отримує великий дохід від транзиту товарів у сусідні країни.
У 4 км від Монровії знаходиться Аеропорт Спріґс-Пейн, а в 60 км — Міжнародний аеропорт Робертса[7].
Забруднення
Забруднення становить значну проблему в Монровії.[8] Купи домашнього і промислового сміття в Монровії зростають і їх не завжди збирають санітарні компанії, яким за це платить Світовий Банк.[8]
Повені створюють додаткові проблеми приносячи відходи з боліт, що часто межують з житловими зонами.[8]
Станом на 2009, лише кожен третій в Монровії мав доступ до чистого туалету.[9] Ті в кого такого доступу нема справляли потреби у вузьких проходах між їхніми будинками, на пляжах або в пластикові пакети, які вони викидали на сміттєви купи або в море.[9]
Kevin Shillington, ред. (2005). Monrovia. Encyclopedia of African History. Fitzroy Dearborn. ISBN978-1-57958-245-6.(англ.)
Danny Hoffman (2007). City as Barracks: Freetown, Monrovia, and the Organization of Violence in Postcolonial African Cities. с. 400—428. doi:10.1525/can.2007.22.3.400. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)(англ.)
Urcun Aude та ін. (2010). Gouvernance 'non souveraine' et régulation des services de l'eau à Monrovia (Liberia). № 203. с. 159. doi:10.3917/rtm.203.0159 — через Cairn.info. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)(фр.)