Чарлз Гард Таунс (англ. Charles Hard Townes , 28 липня 1915 , Грінвілл , Південна Кароліна — 27 січня 2015, Берклі , Каліфорнія ) — американський фізик , лауреат Нобелівської премії з фізики (1964 ). Член Національної академії наук США (1956 ), іноземний член РАН (1994 ).
Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, в 1935 закінчив Фурманський університет , в 1939 — в Каліфорнійський технологічний інститут . У 1939 –1948 він працював у фірмі «Белл телефон» , в 1948 –1961 — в Колумбійському університеті (з 1950 на посаді професора). У 1961 –1966 Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту , з 1967 очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі) . У 1967 він був обраний президентом Американського фізичного товариства .
Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії , квантовій електроніці та її застосуванням, нелінійній оптиці , радіоастрономії . Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор — мазер на аміаку (1954 ). У 1958 спільно з А. Шавловим обґрунтували і запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера ). У 1964 «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Н. Г. Басовим і А. М. Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики .
Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності , для проведення досліджень в області біології і медицини . В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама — Брілюена , ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964 ), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966 )..
Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).
Храмов Ю. А. А. И. Ахиезера . — Изд. 2-е, испр. и доп. — М . : Наука , 1983. — С. 259. — 400 с. — 200 000 екз.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Література та бібліографія Наука Тематичні сайти Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль
1950-і 1960-і 1970-і 1980-і 1990-і 2000-і 2010-і 2020-і
1927—1950 1951—1975 1976—2000 2001–сьогодення
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}