PROFILPELAJAR.COM

Опарін Олександр Іванович
Опарін Олександр Іванович
Народився	18 лютого (2 березня) 1894; Углич
Помер	21 квітня 1980 (86 років); Москва
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	біолог, біохімік, хімік
Alma mater	МДУ
Галузь	біохімія
Заклад	МДУ, Інститут біохімії АН СРСР
Вчене звання	академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	Доктор біологічних наук (1934)
Аспіранти, докторанти	Бокучава Міхеїл Леоновичd; Boris Vardapetyand
Членство	Російська академія наук; Російська академія наук; Леопольдина; Академія наук НДР; International Society for the Study of the Origin of Lifed
Відомий завдяки:	теорію виникнення життя на Землі
Нагороди	; ; honorary doctor of the University of Poitiersd (1959) honorary doctor of the University of Poitiersd (1963) премія Калинга ЮНЕСКО (1976) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1979) Empresa de Ferrocarriles Ecuatorianosd
	Опарін Олександр Іванович у Вікісховищі

|Посада=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Опарін.

Олександр Іванович Опарін (нар. 18 лютого (2 березня) 1894(18940302) — пом. 21 квітня 1980) — радянський біолог та біохімік, який створив теорію виникнення життя на Землі з абіотичних компонентів; академік АН СРСР (1946; член-кореспондент з 1939), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографія

Народився 18 лютого (2 березня) 1894 року в місті Угличі. Навчався в другій Московській гімназії^[ru].

У 1917 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету МДУ. У 1925 р. почав викладати у МДУ курс лекцій. Доктор біологічних наук (1934).

З початку 1935 р. починає свою роботу Інститут біохімії АН СРСР, заснований Опаріним спільно з О. Н. Бахом. З самого заснування інституту Опарін керував Лабораторією ензимології, яка в майбутньому перетворилася на Лабораторію еволюційної біохімії та субклітинних структур. До 1946 р. він був заступником директора, після смерті О. Н. Баха — директором цього інституту.

3 травня 1924 р. на зборах Російського ботанічного товариства виступив з доповіддю «Про виникнення життя», в якій запропонував теорію виникнення життя з бульйону органічних речовин. У середині XX століття були експериментально отримані складні органічні речовини під час пропускання електричних зарядів через суміш газів і парів, яка гіпотетично збігається зі складом атмосфери древньої Землі. Як протоклітини, Опарін розглядав коацервати — органічні структури, оточені жировими мембранами.

У 1942—1960 роках О. І. Опарін завідував кафедрою біохімії рослин МДУ, де читав курси лекцій із загальної біохімії, технічної біохімії, спецкурси з ензимології і з проблеми походження життя.

Після смерті у 1951 році С. І. Вавилова О. І. Опарін став 2-м головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання». Залишався на цьому посту по 1956 рік, коли головою «Знання» був обраний М. Б. Мітін.

Помер 21 квітня 1980 р. Похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

Опарін і лисенківщина

У період лисенківщини Опарін підтримав Лисенка, за власними словами, побоюючись можливих репресій^[5], проте, за твердженням В. Я. Александрова

Опарін на самому кінці 1955 року продовжував старанно відстоювати лженауку не тільки Лисенка, а й Лепешинської, попри те, що до цього часу було вже опубліковано немало статей, що викривають їхні дані, і попри те, що не було вже підстави боятися репресій за відстоювання істин цієї науки.
— В. Я. Александров. Важкі роки радянської біології.

Його досліди щодо самозародження стали аргументом прихильників мічурінської біології.

Наукова діяльність

Основні праці з біохімічних основх переробки рослинної сировини, дії ферментів в рослинах, проблеми виникнення життя на Землі. Вчений був основоположником технічної біохімії в СРСР.

Основні роботи по біохімії виноробства стосуються ролі біохімії в технології виноградних вин, окислювальних процесів при приготуванні і старінні вина, перетворенні азотистих речовин шампанського, біохімічних процесів, що протікають в шампанському в період післятиражної витримки та інше. Автор понад 500 наукових праць. Серед них:

О превращении азотистых веществ шампанского. — Биохимия, 1945, т. 10, вып. 4 (у співавторстві);
Влияние автолизатов на ход послетиражной выдержки шампанского. — Виноделие и виноградарство СССР, 1946, № 6 (у співавторстві);
Природа и механизм действия дрожжевой инвертазы. — М., 1955;
Жизнь, ее природа, происхождение и развитие. — 2-е изд. — М., 1968.

У 1970 року було організовано Міжнародне наукове товариство з вивчення виникнення життя (International Society for the Study of the Origin of Life), першим президентом, а потім почесним президентом якого був обраний Опарін. Був почесним членом АН Болгарії, НДР, Куби, Іспанії та Італії, членом Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (НДР)^[6].

Пам'ять

Виконком ISSOL в 1977 році заснував Золоту медаль імені О. І. Опаріна.
На будинку у Москві (вул. Дмитра Ульянова, 3), у якому з 1958 по 1980 рік проживав учений, встановлена меморіальна дошка.