Праслов'янське *žena споріднене з прус.genno, гот.qino і qēns («дружина»), давн.в-нім.quena («жінка»), дав.-н.-нім.quan, quena («дружина»), давн-англ.cwēn («жінка»), сучасним англ.queen («королева»), дав.-ірл.ben («дружина»), авест.gənā, γənā, γnā («жінка», «дружина»), дав.-інд.йані- («жінка»), і ґна («богиня»), грец.γυνή, гіне і γυναίκα, гінека («жінка», звідси й слова «гінекологія», «гінекей»), беот.βανά, тохарськ. Aśän, тохарськ. Bśana, вірм.Կին, «кін» («жінка», «дружина»). Спільним джерелом для всіх слів є пра-і.є.*gᵘ̯enā («жінка»). Походження цього слова остаточно не з'ясоване: згідно з однією з версій, воно походить від праіндоєвропейського кореня*ǵen — «родити» (тобто «та, що родить»); згідно з іншою, воно зв'язане з праіндоєвроп. *gᵘ̯en — «приводити» (тобто «приведена» — дружин брали з інших родів або племен)[5].
Англійське woman («жінка») походить з давн-англ.wīfmann (через проміжні форми wīmmann і wumman)[6]. У давньоанглійській мові wīfmann значило «людина жіночої статі» («людина-самиця»), у той час як wēr значило «людина чоловічої статі», «людина-самець» (пор. лат.vir — «чоловік»). Слово mann (monn) колись мало ширше значення («людина»), але з XIII ст. воно уживається виключно у значенні «чоловік»[7]. Перша складова слова wīfmann — wife (первісно — «особа жіночої статі») у сучасній англійській значить «дружина». Поширена етимологізація слова woman як похідного від womb («матка», «лоно»)[8] є помилковою (у давньоанглійській воно означало «шлунок»).
Залежно від регіону та сфери вжитку використовують звернення: пані, панна, панянка, громадянка, міс, місис, мадам та інші.
Набір хромосом жінки (в рамці — систематизований): 46 ХХ (одержано спектральним каріотипуванням)
Біологічною причиною відмінностей людей жіночої статі є різний набір статевих (гетеро-) хромосом. Статеві хромосоми у жінки складаються з двох X-хромосом. За відсутності SRY-гена (англ.Sex determining region of Y), відповідального за виробництво протеїну TDF (англ.Testis-determining factor) в ембріоні і визначення статі, що міститься в Y-хромосомі, ембріон розвивається в особу з жіночими характеристиками, наприклад, з гонади розвивається яєчник.
Жіноча здатність народжувати і цим зберігати групу визначала цінність жінок для суспільства. Здатність до дітонародження стала основою перших культів та релігій, у котрих, за гіпотезами, поклонялися жінкам та богиням. При цьому однозначність визначення материнства та варіативність визначення батьківства робила репродуктивну жіночу здатність предметом конкуренції.
У традиційних суспільствах жінки, як правило, вирішували репродуктивні (виховання та догляд потомства, догляд за хворими та літніми, приготування їжі, догляд житла), а чоловіки — продуктивні завдання. Цей розподіл зберігся і призвів до все більшого узалежнення жінки від чоловіка. В Європі приблизно до ХІХ ст. лише чоловіки вважалися юридично дієздатними, жінка ж потребувала опікуна (ковертюра). У деяких країнах світу це й досі так.
В історії західної культури жінки були нерівні у правах з чоловіками частково у зв'язку з релігією (так, до недавнього часу в християнстві жінки не входили в клір). В сучасних західних країнах (переважно Європи та США) росте тенеденція до зрівнювання в правах. Зміни у ставленні до жінки в ХХ ст. на Заході найяскравіше характеризуються розвитком фемінізму (рух боротьби з сексизмом) та сексуальною революцією.
За Кораном, жінка, неодноразово порівняна з «криницею Ібліса» (диявол в ісламі), повинна займати принижене становище в суспільстві. У мусульманських суспільствах цей припис суворо виконується. В деяких східних мусульманських країнах чоловіки досі мають прав полігамії (зазвичай багаті, здатні сплатити «калим» за жінку її батькам). У деяких ісламських країнах права жінок обмежені юридично: в Саудівській Аравії їм заборонено бувати на публіці без супроводу родича-чоловіка, брати участь «в усьому, що пов'язане з музикою і костюмованими виставами».
Різниця в заробітній платі чоловіків і жінок у США
Хоча в ХІХ ст. суспільне становище жінок значно покращилося, порівняно з минулим, у багатьох сферах жінки досі зазнають утисків.
Феміцид — вбивства новонароджених дівчаток в Індії і Китаї через стереотипи про меншу «цінність» жінок для сім'ї. Сучасний феміцид практикується у вигляді селективних абортів. Китайська політика «одна сім'я — одна дитина» сприяє їм, бо батьки бажають сина більше, ніж доньку. У Китаї дівчинка має вдвічі більші шанси померти до п'яти років, ніж хлопчик.[14]
Сексуальне насильство: переважна більшість постраждалих від зґвалтування — жінки. При цьому через міфи про зґвалтування, поширені і в правоохоронній системі, суспільство засуджує потерпілих (звинувачення жертви), злочини замовчуються, ґвалтівників не карають. Під час акції ЯНеБоюсьСказати 2016 року багато українок та росіянок розкрили численні випадки сексуального насильства, котрі раніше приховували, боячись осуду, або зверталися по допомогу до правоохоронних органів, але не отримували її. Див. також: MeToo.
Дискримінація на ринку праці: законодавчі заборони наймати жінок на певні посади (в Україні список з 450 посад скасували лише в 2017)[15]; Гендерний розрив в оплаті праці: зарплатня жінок в середньому на до 30 %, нижча, ніж у чоловіків на тих же посадах[16]. «Скляна стеля» — сукупність бар'єрів, що обмежують кар'єрне просування жінок[17];
Недопредставленість у владі: навіть у країнах, перших за гендерною рівністю, парламентарок на 20-25 % менше, ніж парламентарів. У Японії лише 8 % парламентарок.[18] Проблема вирішується гендерними квотами (успішним прикладом є шведський парламент).
Негативне висвітлення жінок у медіа (див. Мізогінія в масмедіа): більшість головних героїв фільмів і книг — чоловіки. Жінки займають 40—50 % робочих місць, проте персонажок фільмів лише 20-30 %, при цьому з меншими ролями.[19]Тест Бекдел оцінює художній продукт як несексистський, якщо дві персонажки розмовляють між собою не про чоловіків (10-годинна трилогія «Володаря перснів» не пройшла тест).[20]
Недопредставленість жінок в інформаційному просторі включає й сексизм у Вікіпедії.
У суспільствах побутують уявлення про якості, «від природи» (не) притаманні жінкам, «жіночі» риси чи заняття, які заважають жінкам займатися наукою, бізнесом, йти у владу, інженерію, ІТ-технологію, сприяють приниженню жінки в суспільному дискурсі та в повсякденні. Жінки вважаються більш балакучими, легковажними, меркантильними, хитрими[21]. Такі стереотипи стимулюють збереження гендерних ролей та гендерної нерівності в суспільстві.[22] Вони шкодять жінкам та сповільнюють розвиток суспільств, гальмуючи половину людського потенціалу[23][24]. Деякі з гендерних упереджень:
«Жіноча логіка» — стереотип про відмінну організацію мислення жінок. Є однією з причин дискримінації жінок у доступі до керівних посад. Сучасні дослідження доводять, що між чоловічим і жіночим мозком немає принципової різниці в будові і функціях.[25]
«Жінки не схильні до науки» — з малої кількості науковиць хибно висновують менші здібності жінок до науки, а іноді і припускають нижчий інтелект. Сексизм в освіті і при наймі, скляна стеля та нерівна оплата, підтримують стереотип, стримуючи дівчат від занять наукою, через що науковиць і досі в кілька разів менше, ніж науковців.[26] Див. Жіноча освіта, Освіта жінок у STEM.
«Підвищена емоційність жінок»: чоловіки вважаються раціональнішими і не мають демонструвати емоції, а жінки — підвищено емоційними. Через це людям обох статей доводиться стримувати нормальну емоційність — чоловікам через суспільний осуд, жінкам через ризик отримати стигму істерії.[21]
«Слабкість жінок» — рішучість, сміливість і сила вважаються «чоловічими» якостями, тому потрапити на роботу, що потребує фізичного чи психологічного навантаження, для жінки ускладнено
«Сімейне призначення» — думка, що всі жінки прагнуть до шлюбу, дітонародження та обслуговування родини. Через це жінок без такого потягу засуджують чи жаліють, репродуктивний тиск підштовхує жінок жертвувати кар'єрою або особистим життям заради сім'ї.[27] Жінки з вільною сексуальною поведінкою (пошук і часта зміна сексуальних партнерів(-ок)) вважаються «неправильними» і засуджуються.
Завдяки емансипації жінок, поштовхом до котрої став жіночий рух у Західній Європі, традиційна патріархальна структура суспільства поставлена під сумнів. Сьогодні жінки можуть вільно вибирати професію та користуються в більшості країн такими ж юридичними правами, як і чоловіки.
Першим проявом масового поширення феміністичних ідей став суфражизм — рух за надання жінкам однакових з чоловікамивиборчих прав (див. Жіноче виборче право), що зародився в Англії на межі ХІХ—ХХ ст. Також суфражистки виступали проти дискримінації жінок взагалі в політичному й економічному житті, активно застосовували ненасильницькі методи громадянської непокори.
Під «другою хвилею» фемінізму розуміють ідеї та дії, пов'язані з жіночою визвольним рухом, який почав розвиватися з 1960-х років і виступав за юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків. «Третя хвиля» стала продовженням «другої хвилі» і реакцією на її фактичну невдачу[джерело?]. Появу «третьої хвилі» відносять до 1990-го років. Див. Історія фемінізму.
↑Плосс Г. Женщина: Монография. Кн. I. — Сыктывкар-Киров, «Вятка». 1995.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 19 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 19 січня 2017. Процитовано 19 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.jpg)
.svg){kind=small}
.jpeg)
