PROFILPELAJAR.COM

Географія Сент-Люсії
Географія Сент-Люсії
	Географічне положення Сент-Люсії
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	13°53′ пн. ш. 60°58′ зх. д. / 13.883° пн. ш. 60.967° зх. д.
Територія
Площа	616 км² (193-тє)
Морське узбережжя	158 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Джимі (950 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	деревина, рекреаційні ресурси, пемза, мінеральні води, геотермальна енергія
Стихійні лиха	тропічні циклони, активний вулканізм
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів

Сент-Люсія — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 616 км² (193-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 606 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²^[1]. Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі міста Києва.

Назва

Офіційна назва — Сент-Люсія (фр. Sainte-Lucie; англ. Saint Lucia)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, названого на честь святої Луції Сиракузької Христофором Колумбом, що відкрив його в день цієї святої, 13 грудня 1502 року.

Історія дослідження території

Географічне положення

Сент-Люсія — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів^[3]. Сент-Люсія на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану^[3]. Загальна довжина морського узбережжя 158 км^[1].

Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[4]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[4]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)^[5]^[1].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Сент-Люсії

Час

Докладніше: Час у Сент-Люсії

Час у Сент-Люсії: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[6].

Геологія

Докладніше: Геологія Сент-Люсії

Тектонічна карта Сент-Люсії
Фумароли Малгретут
Фумароли Малгретут

Див. також: Гідрогеологія Сент-Люсії

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Сент-Люсії

Надра Сент-Люсії багаті на ряд корисних копалин: пісок, пемзу, мінеральні води, геотермальні джерела багаті на різноманітні хімічні елементи^[7].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Сент-Люсії

Вулканізм

Див. також: Вулкани Сент-Люсії

Рельєф

Докладніше: Рельєф Сент-Люсії

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Джимі (950 м).

Рельєф Сент-Люсії
Рельєф Південних Навітряних островів
Рельєф Сент-Люсії
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)

Два Пітони — символи країни
Пітони — світова спадщина ЮНЕСКО
Вид на долину Розо

Узбережжя

Затока Марігот
Атлантичне узбережжя
Бет-Пойнт
Затока Пітон

Острови

Докладніше: Острови Сент-Люсії

Клімат

Докладніше: Клімат Сент-Люсії

Територія Сент-Люсії лежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[9].

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном

Сент-Люсія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Сент-Люсії

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 30 км² зрошуваних земель^[1].

Гідрографічна мережа Сент-Люсії

Гідрографічна мережа Сент-Люсії
Водоспад Даймонд-Фоллс

Річки

Докладніше: Річки Сент-Люсії

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

Озера

Докладніше: Озера Сент-Люсії

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Сент-Люсії

Рослинність

Докладніше: Флора Сент-Люсії

Вологий тропічний ліс Бабоннеу
Вологий тропічний ліс Бабоннеу
Пальми в затоці Марігот
Вологий тропічний ліс
Плантація бананів

Земельні ресурси Сент-Люсії (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,4 %,
- орні землі — 4,9 %,
- багаторічні насадження — 11,5 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 1 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 77 %;
інше — 5,6 %^[1].

Див. також: Ліси Сент-Люсії

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Сент-Люсії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області^[9].

Див. також: Ссавці Сент-Люсії, Птахи Сент-Люсії та Риби Сент-Люсії

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Сент-Люсії

Сент-Люсія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11],
Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Сент-Люсії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани; вулканічна активність^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

знеліснення;
ерозія ґрунтів, особливо на півночі острова.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Сент-Люсії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Сент-Люсії

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Saint Lucia, Geography. Factbook.
↑ Котляков В. М., 2006.
↑ ^а ^б Атлас світу, 2005.
↑ ^а ^б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 26 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑ Сент-Люсія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ФГАМ, 1964.
↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
Сент-Люсія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
(англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

Російською

(рос.) Сент-Люсия // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
(рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
(рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
(рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Сент-Люсия // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
(рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.