PROFILPELAJAR.COM

Географія Нігеру
Географія Нігеру
	Географічне положення Нігеру
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Західна Африка
Координати	16°00′ пн. ш. 8°00′ сх. д. / 16.000° пн. ш. 8.000° сх. д.
Територія
Площа	1,267 млн км² (22-ге)
• суходіл	99.8 %
• води	0.02 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	5834 км
Рельєф
Тип	височинний
Найвища точка	гора Ідукаль-Тангес (2022 м)
Найнижча точка	Нігер (200 м)
Клімат
Тип	тропічний,; субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Нігер ( км)
Найбільше озеро	Чад ( км²)
Інше
Природні ресурси	уранові руди, кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, фосфати, золото, гіпс, кам'яна сіль, вуглеводні
Стихійні лиха	посухи
Екологічні проблеми	перевипасання, спустелювання, браконьєрство

Нігер — західноафриканська країна, що знаходиться у центральній частині континенту^[1]^[2] . Загальна площа країни 1 267 000 км² (22-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 266 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 300 км²^[3]. Площа країни майже вдвічі більша за площу України.

Назва

Офіційна назва — Республіка Нігер, Нігер (фр. Republique du Niger, Niger; гауса Nijar). Назва країни походить від гідроніму Нігер, великої річки що тече територією країни і на античних картах Птолемея була підписана як «Н-Гер». Ця форма близька до сучасної туарезької назви річки — Анеггер^[4]. Проте правильність вихідної форми, її значення і метаморфози, що відбувалися з нею остаточно не встановлені^[4]. Назву часто помилково пов'язують зі словом лат. niger‎ — чорний, посилаючись на темну шкіру жителів регіону^[5]^[6].

Історія дослідження території

Географічне положення

Нігер — західноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Алжиром (спільний кордон — 951 км) і Лівією (342 км), на сході — з Чадом (1196 км), на півдні — з Нігерією (1608 км), на півдненному сході — з Беніном (277 км) і Буркіна-Фасо (622 км), на сході — з Малі (838 км). Загальна довжина державного кордону — 5834 км^[3]. Країна не має виходу до вод Світового океану^[1].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Нігеру

Час

Докладніше: Час у Нігері

Час у Нігері: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)^[7].

Геологія

Докладніше: Геологія Нігеру

Трог Бенуе, частина Центральноафриканської рифтової системи

Див. також: Гідрогеологія Нігеру

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Нігеру

Надра Нігеру багаті на ряд корисних копалин: уранові руди, кам'яне вугілля, залізну руду, олово, фосфати, золото, молібден, гіпс, кам'яну сіль, нафту^[8].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Нігеру

Вулканізм

Див. також: Вулкани Нігеру

Рельєф

Докладніше: Рельєф Нігеру

Середні висоти — 474 м; найнижча точка — уріз вод річки Нігер (200 м); найвища точка — гора Ідукаль-Тангес (2022 м).

Рельєф Нігеру
Гіпсометрична карта Нігеру
Рельєф Нігеру
Супутниковий знімок поверхні країни
Ескарп Кавар обумовлює утворення оаз в пустелі Тенере
Піщаний ерг Білма на сході країни

Більша частина території Нігеру розташована в пустелі Сахара, східну частину країни займає піщана пустеля Тенере. У рельєфі виділяється плато висотою 200—500 м і останцеві масиви з висотами до 1900 м в центрі країни — плоскогір'я Аїр. Масив Аїр, що складений древніми кристалічними породами, прорваними вулканічними інтрузіями, поділяє країну на західну і східну частини. Його круті обривисті схили різко виділяються на фоні навколишнього плато. Аїр має загальний нахил на захід, де висоти досягають всього 700—800 м. Тут багато глибоких долин з сухими руслами річок (місцева назва «кору»), що епізодично наповнюються водою під час дощів. У центральній частині масиву середні висоти досягають 1300—1700 м. Тут розташовані найвищі точки країни — гори Тамгак (1988 м) і Ідукальн-Тагес (2022 м). На півночі Нігеру знаходяться плато Мангені і Джадо, розчленовані глибокими каньйонами. Середні висоти плато 800—900 м (найвища точка 1054 м на плато Мангені). У південних районах країни переважають вирівнені плато, складені пісковиками, пісками і суглинками з окремими виходами кристалічних порід. Середні висоти 200—500 м. Монотонність рельєфу порушують сильно розчленоване плато Адар-Дучі на південний-схід від Тахуа і живописні гранітні горби в околицях Зіндера.

Клімат

Докладніше: Клімат Нігеру

Північ Нігеру лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному^[9]. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри^[10]. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон, часті посухи^[10].

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Нігеру (за Кеппеном)

Нігер є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Нігеру

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 33,65 км³^[3].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1 тис. км² зрошуваних земель^[3].

Басейн безстічної області озера Чад
Басейн річки Нігер
Нігер поблизу Колікоро
Нігер з супутника

Річки

Докладніше: Річки Нігеру

Річки країни належать басейну Нігеру, що несе свої води до Гвінейської затоки Атлантичного океану. Більша частина території країни належить до безстічних областей пустелі Сахара. Найбільша річка — Нігер. Вона отримує живлення за рахунок злив, дощів, що випадають у її верхів'ях. Долина Нігера — найважливіший сільськогосподарський район країни, в якому води річки широко використовуються для зрошування.

Озера

Докладніше: Озера Нігеру

Нігеру належить частина акваторії озера Чад, яке часто міняє контури берегів і рівень води. Глибини коливаються від 1 до 4 м в залежності від кількості опадів і об'єму річкового стоку. Озеро багате рибою, але його береги, сильно зарослі травами і чагарником, грузькі й важкодоступні.

Озеро Чад з космосу, 1968 рік
Поселення на озері Дебо
Водойма в оазі Тіміа, плато Аїр

Болота

Докладніше: Болота Нігеру

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Нігеру

Родючі ґрунти півдня країни

Рослинність

Докладніше: Флора Нігеру

У зоні пустель знаходиться 3/4 території Нігера і лише 1/4 — в зоні саван. На півночі, в пустелі Тенере і на плато Аїр, Джадо і інш. лише після дощів з'являється яскравий килим трав'янистих рослин, який тримається декілька тижнів, а потім засихає. У оазах ростуть пальми.

Земельні ресурси Нігеру (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 35,1 %,
- орні землі — 12,3 %,
- багаторічні насадження — 0,1 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,7 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 1 %;
інше — 63,9 %^[3].

Рослинність оази Білма
Рослинність оази Тіміа

Див. також: Ліси Нігеру

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Нігеру

Зоогеографічно більша північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, південні області в долині Нігеру — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області^[10].

Африканські слони купаються
Західноафриканські жирафи
Фіолетовий турако

Див. також: Ссавці Нігеру, Птахи Нігеру та Риби Нігеру

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Нігеру

Нігер є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12]^[3].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права^[3].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Нігеру

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: сезонні посухи^[3].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

перевипасання;
ерозію ґрунтів;
знеліснення;
спустелювання;
через браконьєрство і руйнування природних біотопів популяція великих африканських звірів (слон, жираф, бегемот, лев) під загрозою знищення.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Нігеру можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Нігеру

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Атлас світу, 2005.
↑ Нігер // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Niger, Geography. Factbook.
↑ ^а ^б Поспелов Е. М., 2001.
↑ ГЭС : Географические названия, 1989.
↑ Котляков В. М., 2006.
↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 24 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑ Нігер // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
↑ ^а ^б ^в ФГАМ, 1964.
↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
↑ (англ.) Niger — Ramsar Sites Information Service.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
Нігер // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.

Англійською

(англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
(англ.) Herrmann L., Stahr K. and Vennemann K. Atlas of Natural and Agronomic Resources of Niger and Benin. — Deutsche Forschungsgemeinschaft, University of Hohenheim.

Російською

(рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
(рос.) Нигер // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К—Я. — 671 с.
(рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
(рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
(рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.