Клімат у Степані вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[3]. Опадів 598 мм на рік[3]. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм[3]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 83 мм[3]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 55 мм[3]. Пересічна температура січня — −5,4 °C, липня — 18,7 °C[3]. Річна амплітуда температур становить 24,1 °C[3].
Степань належить до найстарода́вніших поселень Полісся, добре укріплене княже місто часів Київської Русі, торговий і культурний центр упродовж багатьох століть. Кам'яні знаряддя праці, знайдені в його околицях, свідчать, що люди тут жили з давніх часів. Перша письмова згадка про поселення датується 1290 роком[4].
Степань (Stepan) на карті Poloniae Finitimarumque locorum descriptio Auctore Wencelslao Godreccio, 1580 рік
Степань розміщувалася на імовірному торговому шляху — «молочній дорозі руських і литовських князів». У нинішньому сквері селища раніше був майдан, куди звідусіль з'їжджалися купці, які привозили заморські товари, а в Степані купували полотна, вишиванки, вироби гончарів, бондарів, зброярів. Зараз на цьому місці братська могила радянських воїнів, а на самому майдані нещодавно встановили пам'ятник у вигляді хреста на честь воїнів-односельців, які боролися за волю і державність України.
Наприкінці XVII століття належало дружині гетьмана Радзивілла Катерині, на прохання міщан міста, король Польщі Ян III Собеський 17 травня 1682 року дозволяє влаштовувати два ярмарки на рік[5].
10 квітня 1943 року УПА атакувала Степань (переодягнувшись у радянських партизанів). Поштове відділення та міська адміністрація були розтрощені. Загинули німецький жандарм та кілька поляків[10].
У 1960 році Степань отримав статус селища міського типу.
З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Степанської селищної громади[11].
Археологічні пам'ятки
Степань, згідно зі статтею 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», входить до списку історичних населених місць України[12]. На території населеного пункту розташовані 1 пам'ятка археології, 5 — історії місцевого та 3 — архітектури національного значення.
На території селища знайдені залишки городища літописного міста, що датується IX—XIII століттям і є пам'яткою археології України[13]. Є також залишки колись могутнього Степанського замку.
Населення
Станом на 1 січня 2019 року, населення становить 4160 осіб[14].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15][16]:
1949 року у стилі бароко зведений Преображенський (Спаський) храм. У 1963 році його зруйнували більшовики. Нині проводиться відбудова церкви[17].
1759 року у Степані побудовані Свято-Троїцька церква та дзвіниця. Згодом храм став соборним. При ньому відкрили школу і богодільню. Це єдина споруда, що збереглася до тепер у первинному вигляді і найстарішою у Степані. Будівлі належать до пам'яток архітектури.
1775 року побудована Миколаївська церква. У 1960-х роках церкву перетворили на клуб, а пізніше — більярдну. Сьогодні, завдяки громадськості, цей храм відбудований і діючий.
Туризм
Степанська публічна бібліотека
Вид із замку
Степань входить до переліку курортних населених пунктів України[18]. У селищі функціонує санаторій «Горинь» , збудований у 1960- ті роки (лікувальні води і грязі).
Калініченко Володимир Вікторович (нар. 1947) — український історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, заслужений працівник освіти України, дійсний член Академії історичних наук України.
↑Максимович М. А. Город ныне местечко Степань //Журнал Министерства внутренних дел. — 1848. — Ч. 22, май, № 5. — С. 187—196; Перепечатано: Максимович М. А. О городе Степан и Степанском монастыре //Киевлянин. — 1850. — Кн. 3. — С. 45-50