Єдина версія щодо походження назви містечка виводить її від імені засновника Базалії князя Василя Костянтина Острозького. Спершу містечко мало назву Базилея Руська[2] (лат.Basylea Russiae[3], від латиномовного варіанту імені Василь — Basilius), а вже згодом назва трансформувалася у сучасний варіант — Базалію.[4] Назва Базилія вживалася до кінця XVIII століття (в імператорському указі від 5 (16) липня1795 року про розділ губерній на повіти повіт названо Базилійським[5], а вже в указі від 22 січня (2 лютого) 1796 року щодо затвердження гербів повітових центрів нових губерній місто назване Базалією[6]).
Щодо сучасного наголосу назви селища, то існують дві різні тенденції — одна підтримується чинними словниками, інша є поширеною розмовною практикою серед мешканців селища. Сучасний орфографічний словник вказує наголос на передостанній склад — Базалі́я.[7] Однак мешканці самої Базалії і довколишніх сіл при розмові роблять наголос на другий склад — База́лія.
Річка Случ, у верхів'ях якої розкинулася Базалія, бере свій витік біля села Червоний Случ Теофіпольського району, омиває селище з півдня і сходу. Історично Базалія розташована на двох пагорбах, оточених з двох боків вигином річки, а з третього — струмком. Підвищення рельєфу забезпечувало надійний візуальний зв'язок між двома частинами містечка і контроль над будь-якою його частиною і прилеглими територіями.[8]
У межах Базалії в заплаві річки Случі і струмка, що в неї впадає, утворено три стави.
Екологічна ситуація Базалії характеризується як нормальна.[9]
Точна дата заснування містечка невідома. Вперше згадується в документі від 1574 року в зв'язку з суперечкою за ґрунти, на яких розташоване містечко, між Чолганськими і князями Острозькими. Обидві сторони дійшли згоди і Василь Костянтин Острозький назвав містечко власним іменем[10]. Тоді базалійським війтом був Петро Лось[11].
На Базалію неодноразово нападали і спалювали татари, зокрема у 1576 і 1583 роках.
25 березня1577 року князь Василь Костянтин Острозький надав містечку Базалії магдебурзьке право, а король Стефан Баторій підтвердив це надання 23 вересня1578 року.[12] Локаційним привілеєм у Базалії дозволено проводити чотири ярмарки на рік і щотижневі торги. Останні відбувалися у суботу[13]. Міщани зобов'язувалися ремонтувати, у разі пошкодження або стихійного лиха, та підтримувати міський став, греблю і млини «бо кожному вони потрібні». Під 1582 роком згадується в'язниця. У 1586 році зведено костел. Під 1597 і 1615 роками згадується Базалійський замок.
Станом на 1615 рік у Базалії вже було 11 вулиць. Найбільшими серед них були — Чаполовська, Війтівська, Спаська, Козлова. У місті нараховувалося близько 475 будинків, церква Святого Спаса, шпиталь і школа, ратуша, ринок на якому було 35 «крамничих комор». У місті мешкали 13 шляхетських родин. Працювали 25 ремісників. Основним заняттям мешканців було сільське господарство. В етнічній палітрі міста переважали українці, але були також поляки і євреї. Місто з трьох боків оточувала вода, з напільного боку було захищене ровом і валом. На валу розташовувався дерев'яний паркан з вісьмома вежами. До міста можна було потрапити через три брами. Місто володіло значною збройовою потугою.[14][15][16]
Влітку 1764 року під Базалією відбулася битва між надвірними підрозділами віленського воєводи Карла Станіслава Радзивіла і російськими військами. Після запеклого опору оточені волинці через брак харчів здалися в полон, після чого всі були страчені росіянами[18].
Російська імперія
Унаслідок другого поділу Речі Посполитої1793 року частини Поділля і Волині були приєднані до Російської імперії. На приєднаній території було створено Ізяславське та Брацлавське намісництва (губернії) і Кам'янецьку область.
Указом сенату від 1 (12) травня1795 року на території, що входила до Ізяславської та Брацлавської губерній і Кам'янецької області, було утворено Волинську, Подільську і Брацлавську губернії. У складі Подільської губернії був утворений, зокрема, Базилійський повіт.
1797 року згідно з новим адмінподілом територія повіту перейшла до складу Волинської губернії, повіт був ліквідований, а Базалія перетворена на позаштатне містечко, згодом ставши волосним центром у складі Старокостянтинівського повіту.
Станом на кінець XIX століття в містечку було 370 дворів, у яких мешкало 2013 душ. Тут було дві православних церкви, костел, синагога, єврейський молитовний дім, училище, школа, 19 крамниць, поташний завод і винарня.[20]
Національно-визвольні змагання
18 липня1918 року стався протигетьманський виступ, що охопив Базалію, Авратин і Теофіполь. Німецькі війська притримувалися нейтралітету, однак заарештували 14 шляхтичів з Теофіполя, щоб погамувати протести[21][22].
У період Другої світової війни в селі розташовувалося гетто. У липні 1942 року євреїв з гетто було звезено до Манівців, де їх розстріляли.
27 липня1957 року Базалію віднесено до категорії селищ міського типу.[25]
23 вересня1959 року були ліквідовані 8 районів Хмельницької області, у тому числі Базалійський. Базалія ввійшла до складу Мануїльського району.
Станом на 1959 рік у селищі були маслозавод, харчокомбінат, птахо-інкубаторна станція, міжколгоспна електростанція, РТС, середня школа, школа робітничої молоді, будинок культури, дві бібліотеки.[26]
Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня1962 року були ліквідовані ще 10 районів області, у тому числі Мануїльський. Базалія опинилася в складі Волочиського району.
Станом на 1974 рік у селищі знаходилися цегельний, хлібний заводи; комбінати: побутового обслуговування та комунальних підприємств; міжколгоспна племінна птахо-інкубаторна станція; тваринницький комплекс, відділення районного об'єднання «Сільгосптехніка», дві загальноосвітні школи, лікарня, поліклініка, будинок культури, дві бібліотеки.[27]
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року Базалія в складі незалежної України.
Герб Базалії був затверджений 22 січня (2 лютого) 1796 року імператорським указом № 17435.[6] Російський геральдист П. П. фон Вінклер у своїй книзі «Гербы городовъ, губерній, областей и посадовъ Россійской Имперіи, внесенные въ полное собраніе законовъ съ 1649 по 1900 годъ» подає такий опис герба[28]:
У верхній частині щита герб подільський. У нижній — на знак торгівлі між російськими і закордонними купцями — у блакитному полі дві руки, протягнених одна одній, що лежать на товарах, які зв'язані у два срібні тюки.
Оригінальний текст (рос. дореф.)
Въ верхней части щита, гербъ Подольскій. Въ нижней — в означеніе производившагося торга между Россійскими и заграничными купцами — въ голубомъ полѣ двѣ руки, одна другой подаваемая и положенныя на товарахъ, въ два серебряные тюка связанныхъ.
Герб використовувався до розпаду Російської імперії і був скасований радянською владою.
Від часу заснування в етнічному відношенні Базалія є українським містечком. На початку XVII століття тут зафіксована також незначна кількість мешканців польського і єврейського походження.[15] Загалом на той час тут мешкало близько 3,5 тисяч мешканців.[16]
З кінця XIX століття кількість мешканців містечка сягала чотирьох тисяч.[30] У радянський період демографічна ситуація Базалії різко змінилася в бік свого погіршення. За переписом 2001 року в селищі нараховувалося лише 2114 мешканців.[31]. На 2011 рік кількість мешканців Базалії становить 1835 осіб[32]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними [33]:
Основним сектором базалійської економіки є сільське господарство, представлене ТзОВ «Мрія-97 плюс», ТзОВ «Україна-2001» і ФГ «АгроКП». ТзОВ «Мрія-97 плюс» також належить приміщення, у якому збиралася селищна рада, і млин. На території селища функціонують 15 різноманітних крамниць. У селищі мають свої відділення «ПриватБанк» і «Державний ощадний банк України».
Є машинно-тракторна станція (МТС), автозаправна станція, електропідстанція.
До середини 2000-х років у селищі діяв Базалійський завод продтоварів, що спеціалізувався на виробництві безалкогольних напоїв (ситро).[34] У жовтні 2006 року підприємство збанкрутувало.[35]
За офіційною інформацією при Базалійському будинку культури функціонують фольклорно-етнографічна група «Джерело», жіноча вокальна група вчителів «Калинонька», вокальна група молоді «Юність», дитяча вокальна група «Струмочок», чоловічий вокальний колектив, хор, дитячий театр, волонтерський центр.[36]
Приходнюк Олександр Якович — художник-пейзажист, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України (2009);
Рибачок І. О. Базалія — місто Василя Острозького // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. — Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2010. — Ч. 7. — С. 35-40.
Рибачок І. О. Місто Базалія в другій половині XVI — першій третині XVII ст. // Науковий вісник «Межибіж»: матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України» / Ред. О. Г. Погорільця, Л. В. Баженова, А. М. Трембіцького та ін. — Меджибіж; Хмельницький: ПП. А. А. Мельник, 2010. — Ч. 1. — С. 134—143.
↑.Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska: pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym. — Warszawa, 1845. — Т. 2. — Cz. 2. — S. 919. (пол.)
↑Leon Rzewuski. Kronika Podhorecka, 1706—1779. Kraków, 1860. S. 234. (пол.)
↑Kwartalnik historyczny. Т. 12. Lwów 1898. S. 614. (пол.)
↑Базалія // Энциклопедическій словарь, подъ редакціей профессора И. Е. Андреевского. Томъ IIA. Ауто—Банки. — Санкт-Петербургъ : Семеновская Типо-Литографія (И. А. Ефрона), 1891. — С. 681.