За заповітом батька виховувати малолітніх дітей повинна була його дружина та мати дітей, окрім того, допомагати їй повинні були Ян Кароль Ходкевич, Станіслав Жолкевський та князь Самійло Сангушко. В 1603 р. мати Адама Сангушка вдруге вийшла заміж за львівського, глинянського (ймовірно, сяноцького) старосту — Станіслава Боніфація Мнішеха.[2] В 1605 році мати Адама Сангушка заповіла своєму другому чоловікови виховувати дітей. В 1606 р. опікуном дітей зголосився бути їх далекий родич — троцький воєвода Олександр Ходкевич (1560—1626)[3]. Він здійснив на їхній родинний замок в Полонці напад, забрав при цьому дітей, грамоти і до повноліття Адама Сангушка (1614 р.) вважався його опікуном.
В 1617 — отримав брацлавське каштелянство. 7 листопада 1619 отримав київське каштелянство. 25 жовтня 1621 — отримав Подільське воєводство. 4 серпня 1629 був номінований на волинського воєводу.
Головними резиденціями Сангушка була спочатку Полонка, пізніше Горохів, Камінь-Каширський, Глуша. Мав своє надвірне військо, в його оточенні було багато духовних осіб, капеланів обирав з францисканців.
1637 р. він фундував в Камені-Каширському для домініканців кляштор з костьолом Св. Михаїла Архангела, а також ще один костьол на Підзамчу. Також утримував в Камені шпиталь з костьолом Св. Бартоломія Апостола.
Kłaczewski W. Sanguszko Adam Aleksander, książę z linii koszyrskiej (ok. 1590—1653) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — T. XXXIV/3. — Zeszyt 142. — S. 464—467. (пол.).
