В селі 256 дворів та проживає 861 особа. В центрі села магазини, кафе-бар, будинок культури, акушерський пункт, школа і довгоочікувана церква Пресвятої великомучениці Параскеви. Жителі села працюють на лісодільницях району, на районних підприємствах, багато заслучан є працівниками сезонних робіт. Село має вигідне сполучення з центром громади, обласним центром, Білоруссю.[джерело?]
Село знаходиться за 7 км від центру громади, автомобільне та залізничне сполучення. Туристичні об'єкти та об'єкти культурної спадщини: стоянка пізньопалеолітична, ІХ тис. до н. е. (300 м на північний захід, заплава правого берега р. Случ), поселення багатошарові (2 км на північ від села, ур. Ситичек, правий берег р. Случ), загальноосвітня школа. Народні промисли: вишивка, різьба по дереву. Заклад харчування — кафе.[джерело?]
Розташоване на відстані 12,5 км від центру територіальної громади м. Дубровиця та 134 км від обласного центру м. Рівне. До 2020 року Заслуччя належало до Колківської сільської ради і розташовано в межиріччі Случа і Горині Дубровицького району, у центральній його частині. На території сільської ради розташовані три населені пункти — Заслуччя, Колки, Порубка.[джерело?]
Площа села — 1,02 км².[2] Поблизу села — річка Случ.[2] До сучасного села Заслуччя, яке розташоване за 11 км від районного центру, тягнеться асфальтована, прикрашена з обох боків ошатною зеленню дорога.[джерело?]
Один із чудових куточків природи в селі — берег річки Случ, який став улюбленим місцем відпочинку для багатьох місцевих жителів, насправді виявився унікальною історичною пам'яткою, що вражає глибиною етнічної пам'яті. Це урочище Горинка з матеріалами мезоліту, неоліту, бронзи. (8 000 — 6 000 років до нашої ери). Місце знаходження — 4 км на північ від с. Заслуччя, близько впадання р. Случ у Горинь, над старицею Случа, на підвищеному до двох метрів березі, вкритому посадкою. Площа пам'ятки 100x50метрів. Вчені зібрали більше 1000 кременів та кілька десятків фрагментів кераміки раннього неолітичного періоду.[джерело?]
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».[4]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[5] Опадів 614 мм на рік.[5] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[5] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[5] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[5] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[5]
Перша письмова згадка про село належить до кінця ХІХ — початку ХХ століття. Перші поселення на території села з'явилися в 1918 р. До цього часу тут будувалися господарські будівлі (хліви), де утримувалася худоба. Люди жили в с. Колки, а худобу випасали за річкою Случ. Щоб не гонити її кожен день через річку, залишали на ніч у хлівах, збудованих на піщаних горбах, за луками. Так тривало, напевне, кілька століть, якщо врахувати, що с. Колки досить давнє поселення. Перша згадка про нього датується 1576 р. Враховуючи усі незручності догляду за худобою, яка знаходилася за 3-4 км від дому, з с. Колок почали переселятися перші сім'ї . Зрозуміло, що це були заможніші сім'ї, які тримали більше худоби і які мали кошти на побудову хоч і маленьких, але зручних для ведення господарства будиночків. В перших таких будинках жили тільки влітку. Найпершими переселилися 5 сімей: Ґалєсь, Калюхи, Саки, Калюші, Терешки.[джерело?]
У 1918 р. утворився невеличкий хутір. Його так і назвали Хлівці або Кольківські Хлівці (до 1960-х рр.). З одного боку хутір оточувало болото, з іншого — річкова заплава, на якій косили сіно, орали горби, сіяли льон, коноплі. Через невисоку врожайність люди весь час шукали прибутку у лісах. Взимку заготовляли дрова, а влітку збирали щедрі дари лісів: чорниці, малину брусниці, гриби, журавлину, ожину. Селяни розорювали нові землі, відвойовані у болота. Доводилося платити високі податки, в основному натуроплатою. Працювати доводилося важко на великому господарстві: одна з сімей мала 12га землі, 60 овець, 8 корів, 2 пари волів, пару коней, багато кролів. Ніхто із старожилів не пам'ятає, щоб у селі хтось колись тяжко голодував. Завжди можна було найнятися на роботу до заможнішої родини. За їжу допомогти доглядати худобу, обробляти поля, заготовляти дрова чи сіно. Ходили в найми і до пана, який жив у Воробино. Пан платив у кінці кожного робочого дня грішми або продуктами.[джерело?]
У 30-х роках утворилося невеличке село із назвою Хлівці. Будинки стояли далеко один від одного, огорожі навколо хат не ставили, вулиць не було. До сьогодні збереглися назви урочищ: Бродки, Ріг, Велика Гряда. Так називаються три сучасні красиві великі вулиці.[джерело?]
Після війни в селі відкрили медпункт в одній з селянських хат в центрі села, у якому працював фельдшер. Почали організовувати колгоспи. Люди неохоче вступали до нього, здаючи туди все своє майно: коней, корів, упряж, плуги, борони, вози, зерно. Дехто за непокору був вивезений до Сибіру.[джерело?]
В 1960–х роках збудували сільський клуб, магазин, у приміщенні клубу відкрили бібліотеку, працював абонемент. Провели лінію електропередач, з'явилися радіоприймачі та телевізори. Село розбудовувалосята розквітло. Вирішили покращити назву: рішенням обласної ради в 1968 р. село перейменували в Заслуччя. Назва говорить сама за себе: розташоване за річкою Случ. Спочатку назву прийняли неохоче, але згодом селяни звикли.[джерело?]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[11] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][13] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,41 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 7,1 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,55 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 202 мбер, з якої: зовнішнього — 31 мбер, загальна від радіонуклідів — 171 мбер (з них Cs — 165 мбер).[14]
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 850 осіб.[1] Густота населення — 849,02 особи/км².[2]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 930 осіб, з яких 445 чоловіків та 485 жінок.[15] На кінець 1993 року в селі мешкало 875 жителів, з них 281 — дітей.[14]
Село входить до виборчого округу № 155.[23] У селі розташована виборча дільниця № 560266.[23] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 627 осіб.[1]
Культура
У селі працює Заслуцький сільський клуб на 132 місць.[24]
Релігія
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
Назва громади
Релігійна організація
Дата реєстрації
Орієнтовна кількість парафіян
Тип ритуальної будівлі
Джерела
Релігійна громада Свято-Параскевської парафії Сарненської єпархії УПЦ
У селі діє Заслуцька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[26] У 2011 році в ній навчалося 112 учнів (із 260 розрахованих) та викладало 17 учителів.[26]
Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Заслуцький дошкільний навчальний заклад „Сонечко“», у якому станом на 2011 рік навчалося 18 дітей і працювало 1 вихователь.[27]
Першу школу в селі відкрили в 1937році. Навчання велося польською мовою. Учнями одного класу були діти різного віку. Вчителем був поляк Міндак Луціан. Школа розмістилася в селянській хаті на місці теперішнього медпункту. Вчителеві платила громада. У 1939 р. в результаті приєднання західно-українських земель до складу Радянського Союзу в селі розбудовувалася радянська влада. Школа майже рік не працювала. І лише в кінці 40-х років діти знову почали вчитися. У роки війни школу не закрили. З Польщі приїхала вчителька, яка навчала дітей німецької мови. Після війни школа розмістилася в трьох селянських хатах на різних вулицях села. Називалася Хлівецька початкова школа. Усі діти ходили до школи, але дехто, провчившись 1-2 роки закінчував освіту.[джерело?]
У 1958 р. збудували нове приміщення школи, розібравши кілька старих селянських хат. Так 1-3 класи були окремою Хлівецькою початковою школою, а 4-7 класи філіалом Колківської середньої школи. Після зміни назви села школа називалася Заслуцька. Перший директор Заслуцької восьмирічної школи — Пасічник Петро Олексійович. До 2001 р. діти навчалися в приміщенні тієї школи. У вересні 2001 р. завдяки старанням місцевих керівників, району і області, багатьох людей села і всього району, які брали участь у будівництві школи, відкрила двері нова, довгоочікувана школа. На сьогоднішній день у школі навчається 100 дітей, працює 17 вчителів. У вересні 2009 року на базі школи відкрили дошкільну групу «Сонечко» для п'ятирічних дітей. На сьогоднішній день у групі займається 15 діток.[джерело?]
Історія вулиць та видатних місць села Заслуччя
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.(жовтень 2019)
Вулиця Велика Гряда
Проходячи через територію України, льодовик залишив болота та піщані горби або, так звані, гряди. Саме через Заслуччя проходить велика волинська гряда, на якій і розмістилися будівлі. За селом є ще озеро, яке теж називається Велика Гряда.
Вулиця Бродки
Вулиця починається в центрі села від магазину і побудована вздовж шосейної дороги, яка веде до села Милячі. В давнину там було велике і непрохідне болото. Люди ходили по вузенькій небезпечній стежці по воді та купинах. Поступово утворився бродок з твердим дном, по якому сміливо можна було брести, а влітку він пересихав. Йшли роки, болото пересихало. На місці бродка утворилась дорога, а з обох боків розорали поля. Пізніше на цих полях стали будувати будинки, вулицю так і назвали — Бродки.
Вулиця Ріг
В давнину наші предки помітили, що вулиця має форму рогу: розширена на початку і поступово звужується до кінця. В минулому вона була оточена з одного боку луками, а з іншого — болотом, загнутим рогом впиралася теж у болото. В 60-х роках болота осушили і зараз там колгоспні поля. Це урочище називають «Ольос». Колись болото було вкрите зарослями вільхи. Його називали «Панським ольоском», а коли пана не стало — просто «ольоском».
Московська долина
Так називаетъся велика долина на луках біля села. Старожили розповідають, що колись на місці долини було поле, яке належало молодій ciм'ї. Сталося так, що чоловіка забрали в солдати на 25 років. Biн став москалем та так i не повернувся більше додому. Його дружину в селі називали московкою, а поле — московчине. Йшли роки, після чергової повені поле перетворипося на долину.
Майстрове озеро
Колись на березі Случа поселився майстер. Він викопав біля свого будинку криницю, у якій була дуже смачна і холодна вода. Майстер помер, а його діти переселилися в інше місце, бо річка почала щороку виходити з берегів. Одного року на місці криниці утворилося справжнє озеро. Його так і назвали — Майстрове озеро.
Відомі люди
Рожко С. М. — директора Заслуцького НВК, який приклав безліч зусиль до будівництва нашої школи; вишивальницями — Яцута Марія Федорівна, Таборовець Олександра Павлівна, Тверда Єфросинія Іванівна, столярами — Субот Олексій Миколайович.
Примітки
Коментарі
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[12]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Species of conifer White spruce Mature white spruce in Fairbanks, Alaska Conservation status Least Concern (IUCN 3.1)[1] Scientific classification Kingdom: Plantae Clade: Tracheophytes Clade: Gymnosperms Division: Pinophyta Class: Pinopsida Order: Pinales Family: Pinaceae Genus: Picea Species: P. glauca Binomial name Picea glauca(Moench) Voss Natural range Synonyms[2] List Abies alba (Aiton) Michx. nom. illeg. Abies arctica A.Murray bis Abies canadensis Mill. Abies c...
المسابقة الأولمبية لكرة القدم للرجال تفاصيل البطولة الدولة المستضيفة المملكة المتحدة المدن 6 السلسلة كرة القدم في الألعاب الأولمبية الصيفية 2012 المنظم اللجنة الأولمبية الدولية التاريخ 26 يوليو – 11 أغسطس الفرق 16 (من 6 اتحادات ) الأماكن 6 (في 6 المدن المستضيفة) المر�...
Residential school in Colorado Springs, Colorado, United StatesColorado School for the Deaf and the BlindAddress33 North Institute StreetColorado Springs, Colorado 80903United StatesCoordinates38°50′06″N 104°48′25″W / 38.835°N 104.807°W / 38.835; -104.807InformationTypeResidential schoolEstablished1874 (149 years ago) (1874)CEEB code060272Head of schoolTera WilkinsGradesPreschool-12th grade and post high school educationLanguageAmerican Sign L...
1999 novel by Christopher Bulis For the novel by Edmond Hamilton, see Edmond Hamilton. The topic of this article may not meet Wikipedia's notability guideline for books. Please help to demonstrate the notability of the topic by citing reliable secondary sources that are independent of the topic and provide significant coverage of it beyond a mere trivial mention. If notability cannot be shown, the article is likely to be merged, redirected, or deleted.Find sources: City at World's End...
Japanese bar An izakaya in Gotanda, Tokyo. The signboard on the right shows a menu with regular dishes (left) and seasonal entrees – nabe (right). An izakaya (居酒屋) (Japanese: [izakaja])[1] is a type of informal Japanese bar that serves alcoholic drinks and snacks. Izakaya are casual places for after-work drinking, similar to a pub, a Spanish tapas bar, or an American saloon or tavern.[2] Etymology The word izakaya entered the English language by 1987.[3]...
Etilendiamina Model bola-dan pasak etilendiamina Model ruang terisi etilendiamina Nama Nama IUPAC (preferensi) Etana-1,2-diamina Nama IUPAC (sistematis) Etana-1,2-diamina[2] Nama lain Edamina[1] 1,2-Diaminoetana, 'en' ketika merupakan ligan Penanda Nomor CAS 107-15-3 Y Model 3D (JSmol) Gambar interaktif 3DMet {{{3DMet}}} Singkatan en Referensi Beilstein 605263 ChEBI CHEBI:30347 Y ChEMBL ChEMBL816 Y ChemSpider 13835550 Y Nomor EC Referensi Gmelin 1098 KEGG D...
إصابة النخاع الشوكي صورة بالرنين المغناطيسي لكسر وانزلاق فقرة عنقية، وهذه الحالة تسمى انضغاط الحبل الشوكيصورة بالرنين المغناطيسي لكسر وانزلاق فقرة عنقية، وهذه الحالة تسمى انضغاط الحبل الشوكي معلومات عامة الاختصاص جراحة عصبية من أنواع اعتلال نخاعي الموقع التشريحي الن
British steamship History United Kingdom NameTyndareus NamesakeTyndareus, legendary King of Sparta OwnerOcean Steamship Company Port of registryLiverpool Ordered3 March 1914 BuilderScotts Shipbuilding and Engineering Company Ltd., Greenock Laid down30 March 1914 LaunchedDecember 1915 Completed21 November 1916 Identification United Kingdom official number: 137527 Code Letters JNPG FateRequisitioned by the Admiralty on completion United Kingdom NameTyndareus Acquired21 November 1916 FateReturne...
Tahirid governor of Khurasan from 845 to 862 Tahir ibn AbdallahGovernor of KhurasanIn office845 – 862MonarchsAl-Wathiq, Al-Mutawakkil, and Al-MuntasirPreceded byAbdallah ibn TahirSucceeded byMuhammad ibn Tahir Personal detailsBornunknown dateDied862Khurasan, Abbasid CaliphateChildrenMuhammad ibn TahirParentAbdallah ibn Tahir Tahir ibn 'Abdallah (died 862) was the Tahirid governor of Khurasan from 845 until 862. He was the governor for seventeen years under Abbasid caliph al-Wathiq, al-Mutaw...
SarolangunKecamatanGapura selamat datang Kota SarolangunNegara IndonesiaProvinsiJambiKabupatenSarolangunPemerintahan • CamatMuhammad IdrusPopulasi • Total54,912 (2.011) jiwaKode Kemendagri15.03.03 Kode BPS1503040 Luas319 Km².Desa/kelurahan6 Kelurahan, dan 10 Desa Pasar Sarolangun sekitar tahun 1900-an Sarolangun adalah sebuah kecamatan yang juga merupakan pusat pemerintahan (ibu kota) Kabupaten Sarolangun, Jambi, Indonesia. lbsKecamatan Sarolangun, Kabupaten Saro...
Not to be confused with The Legend of Guan Gong, a 2004 TV series. Taiwanese TV series or program Guan GongPosterChinese nameTraditional Chinese關公Simplified Chinese关公TranscriptionsStandard MandarinHanyu PinyinGuān Gōng GenreHistorical fictionScreenplay byTung ShengDirected byLiu Ming-hsinSun Shu-peiWang Chung-kuangPao ChinStarringKou FungTsui Hao-janChang Fu-chienChao Shu-haiHsieh Tsu-wuChin FungYueh LingCountry of originTaiwanOriginal languageMandarinNo. of episodes54Prod...
American television series LuckGenreDramaCreated byDavid MilchStarringDustin HoffmanDennis FarinaJohn OrtizRichard KindKevin DunnIan HartRitchie CosterJason GedrickKerry CondonGary StevensTom PayneJill HennessyNick NolteMichael GambonOpening themeSplitting the Atom by Massive AttackCountry of originUnited StatesOriginal languageEnglishNo. of seasons1No. of episodes9ProductionExecutive producersDavid MilchMichael MannCarolyn StraussProducerDustin HoffmanRunning time47–67 minutesProduction co...
Logo DOI Cyfrowy identyfikator dokumentu elektronicznego (ang. digital object identifier, DOI) – identyfikator dokumentu elektronicznego, który w odróżnieniu od identyfikatorów URL nie zależy od fizycznej lokalizacji dokumentu, lecz jest do niego na stałe przypisany. Twórcą tego systemu i właścicielem znaku towarowego DOI jest International DOI Foundation[1]. Instytucja ta definiuje DOI jako: cyfrowy identyfikator dla dowolnego przedmiotu własności intelektualnej, którego zadan...
Artikel ini bukan mengenai PSM Makassar. PS MakassarNama lengkapPersatuan Sepak bola Makassar UtamaJulukanLaskar Kota DaengNama singkatPS MakassarPS Makassar UtamaStadionLapangan Karebosidi Jl. Jenderal Achmad Yani, Kelurahan Baru, Kota Makassar, Sulawesi Selatan, IndonesiaPemilikAskot PSSI MakassarPemkot MakassarKetua Zico Andi Lolo Kostum kandang Kostum tandang PS Makassar (singkatan dari Persatuan Sepak bola Makassar) atau PS Makassar Utama (singkatan dari Persatuan Sepak bola Makassar Uta...
Lambang BaliDetailPerisaiBiru, Candi Pahlawan Margarana dan gerbangnya Emas, di antara padi 17 butir dan kapas 8 kuntum bunga warna alam, di atas bintang segi lima emas, di bawah rantai per fess merah, sepasang kipas Emas, dan teratai merah.Mottobali dwipa jaya huruf biru pada pita putih. Prangko Lambang Provinsi Bali Lambang Bali berbentuk segi lima dengan warna dasar biru tua dan bertuliskan Bali Dwipa Jaya yang berarti Jayalah Pulau Bali. Di dalamnya terdapat gambar bintang, Candi Pahlawan...
Professional football club based in Shah Alam, Selangor, Malaysia This article is about the men's professional first team football club based in Selangor, Malaysia. For the men's reserve team football club, see Selangor F.C. II. Football clubSelangorFull nameSelangor Football ClubNickname(s)Gergasi Merah (The Red Giants) King of MalayaShort nameSFC SELFounded1905; 118 years ago (1905) (unofficial) as Selangor Association Football League 22 February 1936; 87 years ago...
Battle of Mount ZemaraimPart of Jeroboam's RevoltMap of the two kingdoms in the 9th century BC, prior to the battle.Date913 BCLocationMount Zemaraim at the mountains of Ephraim, north of Jerusalem, Kingdom of JudahResult Decisive Judah victoryTerritorialchanges Israelites fail to invade Judah; Abijah fails to reunify the two kingdoms.Belligerents Kingdom of Judah Kingdom of IsraelCommanders and leaders King Abijah of Judah King Jeroboam of IsraelStrength 400,000 warriors 800,000 warriorsCasua...
This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (November 2016) (Learn how and when to remove this template message) This article may need to be rewritten to comply with Wikipedia's quality standards. You can...
