Місто розташоване на річці Случ (притока Горині) за 90 км на північ від Рівного (автошлях Н25). Фізична відстань до Києва — 312 км[2]. Південною околицею міста проходить автошлях E373.
Місто знаходиться у зоні помірного клімату. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 18,3 °C (65 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -6,1 °С (21 °F).[3]
Клімат у місті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[4] Опадів 618 мм на рік.[4] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[4] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 91 мм.[4] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 62 мм.[4] Пересічна температура січня — -5.5 °C, липня — 18.7 °C.[4] Річна амплітуда температур становить 24.2 °C.[4]
Сарни називають перлиною Західного Полісся. Місто, яке почалось із залізничного вузла, поєднує історію українців, поляків, євреїв і ромів.[5]
Станом на 1859 рік, Сарни ( Доротичі) було власницьким селом, тут діяла дерев'яна православна церква, римо-католицька каплиця та винокурний завод, налічувалося 132 дворів та 1100 жителів (547 чоловіків і 553 жінок), з них 1088 православних, 8 євреїв, 4 римо-католиків[6].
У 1885 році на перехресті залізниць Рівне — Лунинець і Ковель — Коростень (Ковельська залізниця) був закладений полустанок, невеличке дерев'яне приміщення. Так і з'явилась на карті поліської залізниці маленька станція «Сарни». Для працівників станції почали будувати житло, помітно почала зростати і чисельність населення. Отож, подальший розвиток міста тісно був пов'язаний із залізницею.
1902 року прокладена залізнична лінія Київ — Сарни — Ковель. Після цього в селищі було збудоване паровозне депо та вагонна дільниця.
У 1918 році Сарни стали тимчасовим прихистком Української центральної ради. 19 лютого 1918 року до міста прибули ешелони з урядовими установами і Центральною Радою. Воно тимчасово стало місцем перебування центральних органів УНР.[7]
У 1920 році радянська влада, що не визнавала розпоряджень «старого режиму», вдруге надала Сарнам статус села.
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 3 березня 1934 р. територія міста Сарни розширена шляхом вилучення частини колонії Орлівка і села Доротичі з сільської ґміни НемовичіСарненського повіту і включення їх до міста[8].
19-21 вересня 1939 року 60-та стрілецька дивізія штурмувала Сарненський укріплений район з бетонними дотами і бронепоїздом № 11[9].
6 липня 1941 року місто зайняли німці[10]. У 1942 році німецькі нацисти вбили близько 14 000 євреїв Сарн і округи.
У липні 1941 року після прийняття Акту проголошення Української Держави (30 червня) в Сарнах поряд із низкою сусідніх містечок за ініціативи місцевого керівництва ОУН(б) відбулося проголошення державності України[11]. Сарни входили до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[12]. У Сарнах у 1941 році містилася штаб-квартира Окружної команди української міліції, організованої з дозволи німецької влади, проте яка підпорядковувалась Поліській Січі на чолі з Тарасом Бульбою-Боровцем[13]. У листопаді 1941 року в Сарнах з'явився гурток товариства «Жіночої служби Україні», який організовував у містечку українські громадські та культурні заходи[14].
11 січня 1944 року Сарни були зайняті радянською армією[10]. Місто почало інтенсивно розвиватись після німецько-радянської війни, поступово набирало промислового характеру. Сьогодні в Сарнах працює 17 промислових підприємств, на яких трудиться майже 3 тисячі чоловік, 12 будівельних, 5 транспортних організацій.
Вигідне географічне розташування, сприятливі умови для розвитку промислового виробництва, природні багатства (ліс, торф, граніт, вапняки та ін.), наявність залізничної станції, автомагістралей обласного та державного значення висунули місто в число привабливих ділових партнерів у державі та за кордоном.
До послуг 28-тисячної територіальної громади 6 лікарень, 7 дитячих садків, 4 будинки культури, 88 магазинів, 42 підприємства громадського харчування, 15 побутових підприємств, 2 ринки. У місті діє 9 районних організацій політичних партій, 13 релігійних громад.
Усьому світові стала відома військова база «Сарни» у зв'язку з ліквідацією ракет середньої дальності згідно з договором між колишнім СРСР та США. У Сарнах була знищена остання пускова установка згаданого класу ракет.
25 червня2022, ввечрі, місто вдруге зазнало ракетного удару з боку ЗС РФ. За словами голови Рівненської ОДАВіталія Коваля удар був здійснений по цивільній інфраструктурі, щонайменше 4 людини загинуло ще семеро було поранено[16].
28 серпня2022, також ввечері, у Сарнах пролунали потужні вибухи під час повітряної тривоги, місто втретє зазнало ракетного удару з боку ЗС РФ. За словами голови Рівненської ОДАВіталія Коваля загалом було зафіксовано чотири ракетні удари по об'єкту військової інфраструктури. Обійшлося без жертв. Ударною хвилею пошкоджено близько 30 житлових будинків та приміщення центральної районної лікарні[17].
У місті функціонують 3 школи нового типу (Сарненський ліцей № 1 імені Т. Г. Шевченка[23], Сарненська гімназія та Сарненський районний ліцей «Лідер»), дві школи І—ІІІ ступенів (№ 2 та № 4), дві школи І—ІІ ступенів (№ 3 та № 6), а також спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови.
Серед навчальних закладів міста особливе місце належить КЗ «Сарненська мистецька школа», яка функціонує вже понад 60 років і в якій наразі навчається понад 400 учнів.
В Сарнах налічується 8 дитячих садочків: № 1 «Дзвіночок», № 3 «Ялинка», № 4 «Сонечко», № 5 «Вербиченька», № 6 «Казка», № 7 «Калинка», № 8 «Веселка» та № 9 «Росинка».
ЗМІ
СарниNews.City — міське інтернет-видання, запущене у вересні 2019 року колективом газети «Сарненські новини» та Мережею міських сайтів «The City»[24].
Транспорт
В місті Сарни розташовані залізнична станція, автовокзал, діють 10 міських автобусних маршрути (№ 1/1, 1/2, 2/1, 2/2, 3, 5, 6, 7/1, 7/2, 8).
Пам'ятки
Розвилка — заповідне урочище (лісове) місцевого значення.
Троїцька церква — була побудована ще в 1725 році на кошти місцевого мецената і поміщика А. Прушинського. І хоча церква існує вже понад 200 років, вона вистояла під час артобстрілів у Другій світовій війні 1941-1945 рр., Нацистської окупації, пережила вона і правління комуністів з їх гоніннями на віру. І при цьому змогла зберегти свій унікальний, практично первозданний вигляд[25].
Полін Олексій Валерійович (1991—2023) — молодший сержант збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Соломка Богдан Юрійович (1983—2024) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Вісім сарненчан мають почесні звання і нагороди незалежної України, а окремі колективи фізкультури, самодіяльні митці стали лауреатами національних та міжнародних конкурсів.
