Кіровоградська область
Герб Кіровоградської області	Прапор Кіровоградської області
Основні дані
Прізвисько:	Кіровоградщина
Країна:	Україна
Утворена:	10 січня 1939
Код КАТОТТГ:	UA35000000000016081
Населення:	912 503
Площа:	24588 км²
Густота населення:	36,7 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-52
Обласний центр:	Кропивницький
Райони:	4
Громади:	39
Міста:	12
Райони в містах:	2
Селища:	46
Села:	991
Номери автомобілів:	BA, HA
Інтернет-домени:	kirovograd.ua; kr.ua
Обласна влада
Рада:	Кіровоградська обласна рада
Голова ради:	Дрозд Юрій Васильович
Голова ОДА:	Райкович Андрій Павлович
Вебсторінка:	Кіровоградська ОДА Кіровоградська облрада
Адреса:	25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, Будинок Рад
Мапа
Кіровоградська область у Вікісховищі

Кіровогра́дська о́бласть — область у центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року, обласний центр — місто Кропивницький.

Розташована у межиріччі Дніпра і Південного Бугу на півдні Придніпровської височини. Практично вся територія області (за винятком селища Власівка) розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями. За однією із версій географічний центр України розташований поблизу Добровеличківки.

Площа області становить 24,6 тис. км² (4,1 % від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.

Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів.

На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.

Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.

Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, присутні незначні поклади карпатських ґрунтів.

За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров'ї — легко — та середньосуглинисті.

Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно^[1]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.

Клімат: помірно-континентальний, помірно-теплий. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 — 22 °C, січня —2 — 5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Їх середньорічна кількість становить від 450 до 520 мм.

Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів тут є поклади бурого вугілля в м. Олександрія. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. На лісові та водні ресурси область бідна. Гідроресурси річок обмежені. Є значні запаси підземних вод.

• Заповідник Хутір Надія;
• Заповідник Карпенків край;
• Чорний ліс;
• Дендропарк «Веселі Боковеньки».

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

Рослинний світ області відображає типову екосистему лісостепу, хоча велика її частка розкопана і в даний час представлена ріллею. Серед дерев в області переважають^[2]:

• Абрикоса
• Акація біла
• Американський клен
• Берест
• Верба біла
• Вишня
• Гіркокаштан
• Гледичія колюча
• Горіх волоський
• Горобина звичайна
• Груша звичайна
• Дуб черешчатий
• Клен звичайний
• Липа широколиста

Кіровоградська область є цікавою і багатою в археологічному плані — тут знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини на землях сучасної Кіровоградщини з часів пізнього палеоліту^[3]. Особливо ж цікавими є знахідки поховань пізнішого часу, наприклад, предмети з розкопок кургану неподалік села Веселівки Новомиргородського району доби бронзи (2 тисячоліття до н. е.). Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться не лише на периферії, а й у межах обласного центру — так, у 2000-х сенсаційні знахідки були виявлені в ході розкопок на кропивницькій вулиці космонавта Попова^[4].

У зв'язку з перейменуванням м. Кіровоград на Кропивницький 2018 р через декомунізацію в Україні у Верховну Раду було внесено законопроєкт про перейменування області на Кропивницьку, який був схвалений. 5 лютого 2019 р. Конституційний суд затвердив рішення Верховної ради^яке?[5]. Місцева облрада підтримала пропозицію про перейменування в березні 2021 року, однак відтоді вона застопорилася у Верховній Раді.^[6][7]

Адміністративний центр області — місто Кропивницький.

У складі області:

• районів — 4^[8];
• районів у містах — 2;
• населених пунктів — 1030, в тому числі:
  • міського типу — 39, в тому числі:
    • міст — 12, в тому числі:
      • міст обласного значення — 4;
      • міст районного значення — 8;
    • селищ міського типу — 27;
  • сільського типу — 991, в тому числі:
    • сіл — 973;
    • селищ — 18.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 21;
• районних рад у містах — 2;
• міських рад — 12;
• селищних рад — 27;
• сільських рад — 376.

• Кропивницький
• Олександрія
• Знам'янка
• Світловодськ

Населення області на 1 січня 2005 року становило 1085,7 тис. чол. (2,3 % населення України). Середня густота населення — 45,3 чол./км² при 80 чол./км² в Україні.

За даними на 1 липня 2021 року — 912,5 тис. чол.

Національний склад населення Кіровоградської області станом на 2001 рік^[9]:

Рідна мова населення області за результатами переписів, %^{[10][11][12][13]}

27 жовтня 2023 року, у День української писемності та мови, під час другого засідання Консультативної ради з питань розвитку та функціонування української мови^[14] були презентовані результати соціологічного дослідження "Мова (не) на часі?", яке тривало в Кіровоградській області з 12 до 22 жовтня 2023 року й у якому взяли участь 3768 жителів області. 96,7 % опитаних заявили, що вважають українську мову рідною, 2,6 % — що вважають такою російську. Українською в побуті розмовляли 66,4 % респондентів, суржиком — 29,4 %, російською — 3,4 %. Про перевагу української у своєму середовищі сказали 63,5 % опитаних, про перевагу суржику — 32,9 %, про перевагу російської — 3,2 %. 96,3 % респондентів заявили, що вважають українську мову важливим атрибутом незалежності України. Окрім цього, результати опитування виявили, де в суспільстві переважають порушення мовного законодавства: 52 % респондентів вказали, що часто зустрічаються з ситуацією порушення використання української мови як державної у сфері обслуговування, 42,8 % — що книг та друкованих видань українською мовою у бібліотеках або у вільному продажу недостатньо, 25,7 %  — що бачили порушення у сфері телебачення, радіомовлення, ЗМІ та рекламі. На запитання «Які існують бар'єри на шляху переходу з російської на українську мову?» 36,6 % відповіли «Відсутність розуміння важливості спілкування українською», 28,6 % — «Споживання російськомовного контенту», 24 % — «Відсутність мотивації і бажання вивчати українську», 23,2 % — «Сім'я/родина спілкується російською», 15,3 % — «Відсутність українськомовного оточення». Водночас 34,9 % заявили, що бар'єрів на шляху переходу з російської на українську немає. На запитання «Які заходи потрібно запровадити задля збільшення використання української мови в суспільстві?» 42,3 % відповіли «Посилення відповідальності за порушення мовного закону», 32,8 % — «Тренінги, онлайн-курси з вивчення української мови», 31,7 % — «Видання та поповнення бібліотек українськими книжками», 26,2 % — «Культурно-мистецькі (концерти, вистави тощо)», 26,1 % — «Освітні телепрограми». 21,7 % респондентів заявили, що достатньо заходів впроваджено. Щоб посилити позиції української мови, члени ради рекомендували людям насамперед створити українськомовне оточення, для цього:

• налаштувати гаджети українською мовою;
• слухати українську музику й дивитися фільми українською;
• спілкуватися державною мовою;
• бути активними у заходах, пов’язаних з українськими традиціями, фольклором, культурою;
• збільшувати свій словниковий запас — читати українськомовну літературу^[15][16].

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 106,1 злочинів, з них 41,4 тяжких та особливо тяжких.^[19]

Голови облвиконкому:

• 1939—1941 Іщенко Віталій Павлович
• 1944—1949 Іщенко Віталій Павлович
• 1949—1953 Комяхов Василь Григорович
• 1953—1963 Турбай Григорій Автономович
• 1963—1964 Турбай Григорій Автономович (голова сільського ОВК)
• 1963—1964 Кравченко Леонід Гаврилович (голова промислового ОВК)
• 1964—1965 Кириченко Микола Карпович
• 1965—1975 Кошевський Петро Сидорович
• 1975—1980 Максименко Дмитро Павлович
• 1980—1990 Желіба Володимир Іванович
• 1990—1991 Сухомлин Микола Олексійович
• 1991—1992 Желіба Володимир Іванович
• 1992—1995 Сухомлин Микола Олексійович

Голови ОДА:

• 07.07.1995 — 17.09.1996 Сухомлин Микола Олексійович
• 22.09.1996 — 02.10.1998 Громовий Михайло Пилипович
• 02.10.1998 — 02.02.1999 Башкіров Михайло Володимирович
• 08.02.1999 — 03.11.1999 Кальченко Валерій Михайлович
• 03.11.1999 — 15.07.2003 Моцний Василь Кузьмович
• 15.07.2003 — 05.03.2004 Черновол Михайло Іванович
• 05.03.2004 — 27.01.2005 Компанієць Василь Олександрович
• 27.01.2005 — 03.05.2006 Зейналов Едуард Джангірович
• 04.05.2006 — 03.08.2006 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
• 03.08.2006 — 01.11.2007 Черниш Вадим Олегович
• 01.11.2007 — 12.12.2007 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
• 12.12.2007 — 27.06.2009 Моцний Василь Кузьмович
• 22.09.2009 — 06.04.2010 Мовчан Володимир Петрович^[20]
• 06.04.2010 — 09.01.2013 Ларін Сергій Миколайович^[21]
• 09.01.2013 — 02.03.2014 Ніколаєнко Андрій Іванович^[22]
• 02.03.2014 — 16.09.2014 Петік Олександр Владиславович
• 16.09.2014 — 11.06.2019 Кузьменко Сергій Анатолійович
• 11.06.2019 — 27.06.2019 Коваленко Сергій Петрович (в.о.)
• 27.06.2019 — 08.11.2019 Лобанова Світлана Василівна (в.о.)
• 08.11.2019 — 27.06.2020 Балонь Андрій Богданович^[23]
• 27.06.2020 — 27.08.2020 Кузьмін Ігор Валерійович (в.о.)
• 27.08.2020 — 15.04.2021 Назаренко Андрій Валерійович^[24]
• 15.04.2021 — 27.05.2021 Жалдак Валерій Олександрович (т.в.о.)
• 27.05.2021 — 07.03.2022 Чорна Марія Володимирівна
• з 07.03.2022 — Райкович Андрій Павлович

Перші Секретарі обласного комітету КП(б)У:

• 1939—1940 Мірошкін Олександр Якимович
• 1940—1941, 1943—1946 Горенков Федір Степанович
• 1946—1949 Петров Григорій Гаврилович
• 1949—1950 Стоянцев Олексій Андрійович
• 1950—1952 Позаненко Василь Васильович
• 1952—1954 Найдек Леонтій Іванович

Перші Секретарі обласного комітету КПУ:

• 1954—1955 Найдек Леонтій Іванович
• 1955—1963 Мартинов Федір Гнатович
• 1963—1964 Кириченко Микола Карпович
• 1964—1965 Дорошенко Петро Омелянович
• 1965—1967 Кириченко Микола Карпович
• 1967—1982 Кобильчак Михайло Митрофанович
• 1982—1990 Самілик Микола Гнатович
• 1990—1991 Мармазов Євген Васильович

Голови Обласної Ради народних депутатів:

• 1990—1992 Желіба Володимир Іванович
• лютий—березень 1992 Сухомлин Микола Олексійович
• 1992—1994 Долиняк Володимир Андрійович
• 1994—1999 Сухомлин Микола Олексійович
• 1999—2006 Сибірцев Василь Іванович
• 2006—2010 Сухомлин Микола Олексійович
• 2010—2014 Ковальчук Микола Михайлович
• 2014—2020 Чорноіваненко Олександр Анатолійович
• 2020—2023 Шульга Сергій Павлович
• 2023—т. ч. Дрозд Юрій Васильович

Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною. На території Кіровоградської області розміщені об’єкти уранодобувної, харчової, машинобудівної, енергетичної промисловості та підприємства агропромислового комплексу.

У структурі валового випуску продукції займають:

• сільське господарство — 32,1 %
• промисловість — 28,1 %
• транспорт і зв'язок — 11,6 %
• житлово-комунальне господарство — 5,1 %
• інші галузі матеріального і нематеріального виробництва — 23,1 %

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.

Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73 %, тваринництва — 27 %.

Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10 %, зернових і зернобобових — 6,7 %, цукровому буряку (фабричному) — 5,2 %, м'ясу — 3,0 %, молоку — близько 2,8 %.

Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.

Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем

Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кропивницький із великими містами України.

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.

У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 200 осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.

Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн грн, у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн грн (у фактичних цінах), основна частина яких —  це науково-технічні розробки (2,7 млн грн). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.

Наука та освіта Кіровоградщини [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.], список сайтів

• Центральноукраїнський державний педагогічний університет [Архівовано 17 липня 2006 у Wayback Machine.] ім. В. К. Винниченка
• Державна льотна академія України [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ)
• Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ (КірЮІ ХНУВС)

• Кіровоградський інститут комерції
• Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія»

Культура та мистецтво Кіровоградщини [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.], список сайтів

• Обласний Академічний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
• Ляльковий театр
• Аматорський студентський театр «Резонанс»
• Аматорський англомовний театр «The Little Globe Theatre»
• Кіровоградська обласна філармонія (сайт філармонії [Архівовано 2 серпня 2009 у Wayback Machine.])
• Академічний театр музики пісні і танцю «Зоряни» (сайт «Зорян»)
• Кіровоградський обласний художній музей (сайт музею [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.])

Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, імовірно, ще в часи Київської Русі.

Православ'я на території сучасної Кіровоградської області остаточно закріпили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була зведена фортеця святої Єлисавети. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлисаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлисаветградське вікаріатство. Після революції, Православ'я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, через це було вбито і заслано безліч віруючих, священників і єпископів. У 1942–1944 роках існувала Єлисаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.

Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем, 23 священнослужителі, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя^[25].

Станом на 1 січня 2009 року в області були найпоширеніші такі протестантські організації:

• Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителі.
• Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської—п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.
• Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів^[25].

1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви^[25].

В області діють громади й інших релігій: юдейські, мусульманські тощо.

Туризм у Кіровоградській області поки що розвинений слабо. Але завдяки зручному географічному положенню (у центрі України), сприятливому клімату, значному рекреаційному потенціалу, можна сподіватися на стрімкий розвиток туризму.

Станом на 2010 рік в області було 18 готелів, із зальною кількістю номерів 859^[26]

Найцікавіші об'єкти туризму:

• Залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н. е.;
• Фортеця святої Єлисавети XVIII ст.;
• Комплекс кавалерійського юнкерського училища XIX ст.;
• Свято-Покровська церква 1849 р.;
• Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) XIX ст.;
• Хрестовоздвиженська церква — усипальниця Раєвських 1833—1855 р.;
• Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста — неоросійський стиль XIX-ХХ ст.;
• Краєзнавчий музей в обласному центрі  — приватний будинок у стилі модерн 1885—1905 рр.;
• Синагога в обласному центрі XIX ст.;
• Колишня гімназія 1891—1898 рр.;
• Міська лікарня в Новомиргороді 1910—1913 рр.;
• Театр XIX ст. в обласному центрі;
• Свято-Вознесенська церква в Бобринці 1898—1912 рр.;
• Свято-Миколаївська церква в Бобринці 1853—1873 рр.;
• Онуфріївський парк XVIII ст.

• Кропивницький Марко Лукич (1840—1910) — український письменник, драматург, театральний актор. З іменем Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру на підросійській частині України й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
• Іван Карпенко-Карий (1845—1907) — український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.
• Микола Карпович Садовський (1856—1933) — український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
• Русанов Аркадій Васильович (1875—1935) — полковник Армії УНР.
• Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник.
• Григор'єв Матвій Олександрович (1883—1919) — український радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Громадянської війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини
• Гулий-Гуленко Андрій Олексійович (1886—1929) — український військовий діяч часів УНР, отаман та генерал-хорунжий армії УНР.
• Нестеренко Герасим Онуфрійович (псевдонім Орел), (1890—?) — український військовий та громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.
• Хмара Пилип Панасович (1891—1921) — військовий діяч часів УНР, Отаман Чорного лісу.
• Долуд Андрій (1893—1976) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
• Горячко Сергій (1896—1962) — український військовий та громадський діяч, учасник бою під Крутами 1918 р.
• Маланюк Євген Филимонович (1897—1968) — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
• Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний; (1898—1921) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
• Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.
• Сердюк Анатолій Григорович (*1939) — відомий вчений та педагог, професор, член-кореспондент НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Маринич Олександр Мефодійович (1920—2008) — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.
• Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933—2016) — хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР (1983)
• Таран-Терен Віктор Васильович (*1941) — український політик та письменник. Народний депутат України ІІ — VI скликань. Член правління Національної спілки письменників України.
• Бондаренко Віталій Михайлович (*1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Скирда Тамара Іванівна (*1925) — фундатор, перший ректор Київського торговельно-економічного інститута/Київського державного торговельно-економічного університету. Професор, кандидат філосовських наук.
• Скляренко Віталій Григорович (1937—2020) — мовознавець, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України.
• Косін Юрій Олександрович (1948—2022) — відомий український фотограф, медіа-художник, лауреат національних конкурсів, учасник міжнародних виставок.
• Бірча Ігор Ярославович (*1974) — український актор і автор популярних розважально-гумористичних телепередач.
• Пятов Андрій Валерійович (*1984) — український футболіст, багаторічний воротар донецького «Шахтаря».
• Коноплянка Євген Олегович (*1989) — український футболіст, лівий вінгер збірної України.
• Лещенко Олександр Володимирович (*1989) — український хореограф-постановник і танцівник, художній керівник балету «Форсайт»(Foresight).
• Савраненко Альона Олегівна, більш відома як alyona alyona (*1991) — українська реп-співачка та авторка пісень.
• Хайат Андрій Олександрович, більш відомий просто як Khayat (*1997) — український співак та автор пісень, що працює в жанрі фольктроніка.

• Кіровоградська обласна рада
• Кіровоградська обласна державна адміністрація
• Герої Радянського Союзу — уродженці Кіровоградської області

Кіровоградська область у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах?
	Кіровоградська область у Вікімандрах?
	Кіровоградська область у Вікісховищі?

• М. М. Кір'янов, І. А. Козир, А. І. Кривульченко, В. М. Мирза-Сіденко, Л. Л. Семенюк, О. В. Чорний. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.

• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Архітектурне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-263-6.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Декоративно - ужиткове мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. Б.П. Куманський, Н.В. Деміхова, І.Л. Солуянова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-264-3.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Музичне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. О.І. Полячок, М.В. Долгіх]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-262-9.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Образотворче мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-265-0.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Театральне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.П. Шурапов, С.А. Ушакова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-267-4.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Хореографічне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.Ф. Похиленко]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-261-2.
• Легка атлетика Кіровоградщини : до 100-річчя легкої атлетики на Кіровоградщині / О. П. Березан, І. О. Шостак. – Кіровоград : Рекламне агентство РіК-Медіа, 2015. – 295 с. – ISBN 966-2294-39-2.
• Малі міста України. Кіровоградська область : бібліогр. покажч. [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.] / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант В. І. Дмитрук. - Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2016. - 127 с. : іл.
• Літературний словник Кіровоградщини / Авт.-упоряд. Л. Куценко; Кіровоградська організація Спілки письменників України. — Кіровоград, 1995. — 126 с.
• Матівос Юрій Миколайович, Сандул Валентин Олексійович. Туристські маршрути Кіровоградшини. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 80 с. — 23 000 прим.
• Рекреаційно-туристські ресурси Кіровоградської області / О. Колотуха ; Кіровоград. облдержадмін., Комун. закл. "Кіровоград. обл. центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнів. молоді". — Кропивницький : [б. в.], 2016. — 144 с. : іл., табл., картосхеми — ISBN 978-966-97630-0-6
• Бурдиян Борис Гаврилович. Там, на нехоженых тропинках. Краеведческие очерки. — Днепропетровск : «Промінь», 1987. — 112 с. — 20 000 прим. (рос.)

• Кіровоградська область [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Каталог кіровоградських сайтів [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Каталог Кіровоградських підприємств [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Кіровоградські новини [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Кіровоградська область
• Природа Кіровоградської області [Архівовано 9 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Кіровоградська область [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.] в Open Directory Project
• Автомобільні номери Кіровоградської області УРСР [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.]

	Черкаська область	Полтавська область
Вінницька область		Дніпропетровська область
Одеська область	Миколаївська область