Вихованець сумської футбольної школи «Спартак» (з 1962). Виступав за команди «Спартак» Суми (1965—1969), «Зоря» Ворошиловград (1970—1971). Прийшов у київське «Динамо» перед початком сезону 1972 року, в якому «Зоря» стала чемпіоном СРСР, випередивши «Динамо» — срібного призера. У своїй новій команді Фоменко зайняв місце вільного захисника, з кожною грою досягаючи кращого взаєморозуміння з партнерами. Захист «Динамо» з воротарем Рудаковим у ті роки представляв грізну силу: справа в перші роки грав Доценко, потім це місце закріпилось за Трошкіном; зліва — Матвієнко, який володів всіма необхідними для висококласного захисника навичками; передній центральний захисник — Решко, сильний у єдиноборствах, самовідданий гравець. І з поєднанням традиційно сильної динамівської атаки успіхи не забарилися: у 1974 році — перше місце в чемпіонаті країни і Кубок СРСР, у 1975 році — повторення чемпіонського сходження, Кубок володарів кубків і Суперкубок УЄФА. Були й інші призи: «золото» 1977 року, Кубок країни 1978-го.
У 1972 році Фоменко дебютував і у збірній СРСР. Це сталося 16 липня на стадіоні фінського міста Вааса. У головній команді країни Михайло брав участь у відбіркових іграх чемпіонатів світу і Європи, Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі. На матчі чемпіонату Європи з національними командами Швейцарії, Чехословаччини, товариську зустріч із збірною Угорщини в Будапешті Михайло Фоменко виводив збірну СРСР як капітан. 1975 року був капітаном і в «Динамо». Всього за збірну СРСР зіграв 24 матчі (в тому числі 5 матчів за олімпійську збірну СРСР).
Характеристика
Високий, дуже рухливий і швидкий центральний захисник, був повноправним господарем штрафного майданчика. Холоднокровний і надійний, був сильним у позиційній грі, цементував захист команди. Строго дотримувався ігрової дисципліни, був корисний при підключеннях до атак, добре грав головою. В одному з інтерв'ю воротар Євген Рудаков, відповідаючи на питання журналіста про те, кого б він виокремив як справжнього бійця, який віддав усі сили поєдинку, зупинився на трьох майстрах — Колотові, Веремєєві і Фоменку.
Тренерська кар'єра
Завершив ігрову кар'єру у 30-річному віці через травму спини. Після цього два роки навчався у Вищій школі тренерів, здобув диплом і розпочав тренерську діяльність.
Головний тренер клубу «Фрунзенець» Суми (1979). Тренер клубу «Динамо» Київ (1980—1984).
Головний тренер команд: «Десна» Чернігів (1985—1986), «Кривбас» Кривий Ріг (1987), «Гурія» Ланчхуті (1987—1989), «Рашид» Багдад і збірної Іраку (1990), «Автомобіліст» Суми (1991—1992).
Після розпаду СРСР головний тренер клубів і збірних: «Динамо» (Київ) (1992—1993), «Верес» Рівне (1994), збірної Гвінеї (1994), «ЦСКА-Борисфен» Київ (1994—1996), «Металіст» Харків (1996—2000, 2001—2002, 2003), ЦСКА (Київ) (2000—2001), «Металург» Запоріжжя (2003), «Таврія» Сімферополь (2006—2008).
Найпоказовішою вважає свою роботу в клубі «Гурія», з яким у 1989 році вийшов у вищу лігу чемпіонату СРСР з футболу (однак у 1990 клуби Грузії вийшли з союзних футбольних турнірів і Фоменко не зміг продовжити роботу з клубом). З Динамо Київ цілком несподівано переміг каталонську Барселону у першому ж матчі Ліги чемпіонів сезону 1993—1994. Барселона, під проводом легендарного Йогана Кройфа і з такими зірками як Рональд Куман, Хосеп Ґвардьола, Гойкоечеа того року стала фіналістом Ліги чемпіонів.
26 грудня2012 року Михайло Фоменко очолив збірну України з футболу. Цікаво те, що він був головою тренерської ради ФФУ, яка займалася пошуком кандидатів на посаду головного тренера збірної. На цю посаду він був призначений рішенням Виконкому Федерації футболу України[5].
На відборі до Чемпіонату світу в Бразилії, збірна України посіла 2-ге місце в групі, команда на чолі з Михайлом Фоменком змогла досягти позитивного результату і увійти в ТОП-20 рейтингу ФІФА. Але за результатами стикових матчів українська збірна не змогла кваліфікуватись на Чемпіонат світу.
У відбірковому етапі на ЧемпіонатЄвропи2016 в Франції збірна України посіла 3-тє місце в групі й вийшла у стикові відбіркові матчі, де перемогла збірну Словенії з загальним рахунком 3:1 (2:0 вдома і 1:1 на виїзді). Таким чином збірна України вийшла до фінальної частини Чемпіонату Європи.
20 червня 2016 року Фоменко як головний тренер національної збірної України з футболу попросив у вболівальників команди вибачення за невдалий виступ на чемпіонаті Європи[6].
23 червня 2016 року головний тренер Національної збірної України з футболу Михайло Фоменко подав у відставку[7]. «Який сенс продовжувати співробітництво, якщо завдання, що було поставлене перед нами, ми не виконали? Я беру відповідальність за відсутність результату на себе й подаю у відставку», — заявив Фоменко.
Помер 29 квітня 2024 року, наприкінці життя мав онкологічне захворювання[8][9]. Похований на Лучанському кладовищі у Сумах[10].
Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[14]
↑Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
.jpg)
