Таврія

Повна назва	Футбольний клуб «Таврія» Сімферополь
Прізвисько	«кримчани»
Коротка назва	Таврія
Засновано	1958, 2016
Розформовано	2014, 2022
Населений пункт	Сімферополь, Україна
Стадіон	РСК «Локомотив»
Вміщує	19 978
Ліга	не виступає
2021/22	5-те[1] (група Б)
Вебсайт	tavriya.com.ua
Домашня Виїзна

Футбольний клуб «Таврія» — колишній український футбольний клуб із Сімферополя, АР Крим. Заснований у 1958 році, через анексією Криму Росією в 2014 році припинив своє існування. Відновлений у 2016 році, базувався в Херсонській області. В березні 2022 року через повномасштабне російське вторгнення в Україну клуб припинив роботу^[2].

«Таврія» є першим чемпіоном незалежної України (1992 року) та володарем Кубка України 2009/10. Учасник Ліги чемпіонів УЄФА 1992/93, Кубку Інтертото 2008 та Ліги Європи УЄФА 2010/11. З 1992 до 2014 року «Таврія» безперервно виступала в українській Прем'єр-Лізі. У сезоні 2021/22 грала у Другій лізі України.

Клуб засновано в 1958 році під назвою «Авангард». У 1963 році перейменовано на «Таврію». Команда була переможцем Першої ліги СРСР 1980 року, володарем Кубка УРСР 1974 року, тричі ставала чемпіоном УРСР (у 1973, 1985 та 1987 роках).

Сімферопольська «Таврія» була заснована 1958 року на базі команди «Буревісник». Саме «Буревісник» 1957 року одержав право представляти Кримський півострів в класі «Б» (Друга Ліга СРСР з 1974 р.). Тоді керівництво радянського футболу вирішило розширити клас «Б», тому Криму було виділено одне місце. У той час чемпіоном півострова була команда «Буревісник», а володарем Кубку Криму була команда з Керчі. Тому було вирішено провести два матчі між сімферопольцями та керчанами. Сімферопольці перемогли в обох матчах і отримали путівку до зони «Б» СРСР. В новому чемпіонаті кримчани виступали під назвою «Авангард». Перший матч відбувся 20 квітня 1958 року проти «Хіміка» (Ярославль). Команди зіграли в нічию. Старшим тренером команди був Микола Глєбов.

В чемпіонаті СРСР (в класі «Б») «Таврія» то опускалася, то піднімалася в турнірній таблиці. У 1962 році «Таврія» займає 3 місце і на чолі з Антоном Сочнєвим отримує першу бронзову нагороду, але перейти в клас «А» (Перша Ліга) їй так і не вдається. Тільки у 1965 році «Таврія» займає 4 місце і переходить до класу «А». За шість років (1966—1973) у класі «А» «Таврія» двічі завойовує срібні медалі (1970, 1973). І в 1974 році починає свій перший сезон у Першій Лізі чемпіонату СРСР та займає 6 місце. Наступні сезони в Першій Лізі «Таврія» проводить непогано і до 1979 року утримує свою позицію всередині турнірної таблиці. У 1977 році завойовує бронзову медаль у чемпіонаті. За результатами вдалого сезону «Таврію» відправили у турне «Мадагаскар — Сейшельські Острови — Танзанія».

	Більше запам'яталися футбольні матчі з місцевими командами. На Мадагаскарі був поєдинок, який проходив за температури +48 у затінку! Я, наприклад, три рази за гру нюхав нашатир. Умови такі були — близько до екватора, висока вологість. Ми з «Таврією» у 1976-у році були в Марокко, але там футболісти — не такі гренадери, як на Мадагаскарі.
— Сергій Каталімов — гравець «Таврії» 1976 р.

1979 рік був невдалий для кримчан: вони закінчують його на 18 місці, рятуючись цим від пониження в класі. Наступний сезон 1980 року був більш вдалим за п'ять матчів по закінченню сезону кримчани на чолі з Анатолієм Полосіним посідають 1 місце в Першій Лізі чемпіонату СРСР і отримують путівку у Вищу Лігу СРСР.

Вже в першій половині сезону (1981) елітного дивізіону «Таврія» посідає 7 місце. Вона гучно перемагає московське «Динамо» (1:0) та санкт-петербурзький «Зеніт» (0:2), але після останнього матчу проти «Динамо» (Мінськ) «Таврію» спіткала жахлива новина: на Севастопольському шосе потрапили в ДТП гравці Сергій Тунік, Віктор Корольов та Олександр Бережний. Через 10 днів помер Сергій Тунік, а через рік від травм — Віктор Корольов. Психологічний настрій команди погіршився і наступну половину сезону «Таврія» закінчила на 17 місці, обійшовши тільки «Пахтакор» (Ташкент).

Наступні три сезони у Першій Лізі чемпіонату СРСР «Таврія» проводить нестабільно: займає 13 місце (1982), 7 місце (1983) та 21 місце (1984) і переходить до Другої Ліги.

	В цьому чемпіонаті ми у першій лізі СРСР зайняли 21-е місце з 22-х. У нас тоді була зміна поколінь, набрали багато хлопців з дубля. Починали цей турнір ми з тренером Геннадієм Логофетом. Він намагався прищепити нам спартаківський стиль — «угорки», контроль м'яча. У нас спочатку мало що виходило. Але коли його знімали з посади, особисто я плакав. Чесно! Тому що через 3 місяці занять нам дуже сподобалося грати в цьому стилі, який сповідував цей відмінний фахівець.
— Володимир Причиненко — гравець «Таврії» 1980 р.

У Другій Лізі команда двічі виграє срібні медалі (1985, 1986). У 1985 році «Таврія» виграє зональний турнір, однак до фінального протистояння програли путівку в Перший Дивізіон «Ростсельмашу». В 1987 році клуб із Сімферополя виборює золото чемпіонату СРСР Другої Ліги та прямує до Першого Дивизіону. Останні чотири сезони в чемпіонаті СРСР команда тримається всередині турнірної таблиці, займаючи 14 місце (1988), 6 місце (1989), 9 місце (1990), 6 місце (1991). Останній матч в рамках чемпіонату СРСР відбувся 8 листопада 1991 року в Єкатеринбурзі з «Уралмашем» (2:6).

Система нарахування очок: 2 за перемогу, 1 за нічию, 0 за поразку

Першим суперником «Таврії» в Кубку СРСР був запорізький «Металург», тоді в Другій Зоні Кубку УРСР 1/8 фіналу, кримчани програли (2:0). Вже в 1961 році «Таврія» проходить два тури Зони 2 Кубка УРСР до 1/32 Кубка СРСР, де програє «Авангарду» з Краматорська. В 1976 році «Таврія» виходить до 1/8 Кубка СРСР, перемігши московський «Спартак» в 1/16 фіналу (3:4 д.ч.). Успіх повторюється в 1980 році, тоді «Таврія» в 1/8 фіналу програє «Динамо» (Тбілісі) з рахунком 0:4. У 1982 році «Таврія» доходить до 1/4 фіналу Кубка СРСР, де програє «Динамо» (Тбілісі) з рахунком 4:1. У 1987 році «Таврія» досягає найвищої сходинки Кубка СРСР, доходить до 1/2 фіналу, залишаючи позаду харківський «Металіст», одеський «Чорноморець», ташкентський «Пахтакор» та московський «Локомотив». Але пройти до фіналу таки не вдається: «Таврія» програє «Динамо» (Мінськ) з рахунком 0:2. У наступних сезонах «Таврії» не вдається пройти далі 1/64 фіналу. Тільки в сезоні 1990/1991 рр. «Таврія» проходить до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де програє московському «Динамо». Останній матч в Кубку СРСР «Таврія» проводить 2 травня 1991 року проти вінницької «Ниви», у якому кримчани програють з рахунком 3:0.

Система нарахування очок: 2 за перемогу, 1 за нічию, 0 за поразку

Перший чемпіонат України з футболу відбувся 1992 року, Україна проводила по системі «осінь-весна», і для того, щоб синхронізувати його з єврокубковим сезоном і більшістю європейських чемпіонатів, чемпіонат тривав всього півроку. 20 команд були розбиті на дві групи. Переможці групи в очному поєдинку виявляли чемпіона. Під керівництвом Анатолія Заяєва, «Таврія» виступала в групі «А». Перший матч «Таврія» зіграла проти «Торпедо» з Запоріжжя та по ходу поєдинку перемогла з рахунком 2:0. За підсумками сезону «Таврія» зайняла перше місце пропустивши при цьому найменшу кількість голів (9).

В очному поєдинку «Таврія» перемогла київське «Динамо» з рахунком (1:0) і стала Першим чемпіоном незалежної України з футболу завдяки голу Сергія Шевченка.

21 червня 1992

«Таврія» (Сімферополь)	1:0	«Динамо» (Київ)
Шевченко Сергій  75'	протокол

Львів, стадіон «Україна» Глядачів: 36 000 Арбітр: П'яних Володимир (Донецьк)

За перемогу в першості футболістам «Таврії» було вручено спеціальний кубок Федерації та грошову премію на суму 150 тисяч карбованців від комерційного банку «Інко». У сімферопольців також виявилася краща різниця забитих і пропущених м'ячів +22 (31-9), а їх форвард Юрій Гудименко, як головний бомбардир чемпіонату, отримав 30 тисяч карбованців від «Української фінансової групи».

Рекордсмен за кількістю зіграних матчів Андрій Опарін — в його активі 253 матчі. Рекорд по найбільшій кількості голів за один сезон належить Олексію Антюхіну (18 м'ячів, 94/95). Найбільша перемога — 7:0 («Верес», 1995 рік). Найбільша поразка — 1:8 («Металург» З, 1997 рік).

В 2014 році клуб припинив своє існування^[4] через анексію Кримського півострову Росією. В 2016 році був відновлений в місті Берислав, Херсонська область.

Після відновлення клубу «Таврія» взяла участь у Чемпіонаті України серед аматорів 2016/17^[5] і посіла у ньому 9 місце у групі 2.

Влітку 2017 року «Таврія» отримала статус професійного клубу та у сезоні 2017/18 виступала у групі Б Другої ліги України. За підсумками сезону команда зайняла 4 місце у групі, поступившись команді «Енергія» (Нова Каховка), що посіла третю сходинку у таблиці, через гіршу різницю забитих та пропущених м'ячів.

Перший матч в турнірі команда зіграла 16 лютого 1992 року в гостях у севастопольської «Чайки» і перемогла з рахунком 2:0.

Усього в розіграшах Кубка України команда зіграла 92 гри. Найвище досягнення в Кубку — перемога в сезоні 2009/10.

Ліга чемпіонів УЄФА:

Сезон	Раунд	Країна	Клуб	Вдома	В гостях	Сума двох матчів
1992/93	Попередній раунд	Ірландія	Шелбурн	2:1	0:0	2:1
	Перший раунд	Швейцарія	Сьйон	1:3	1:4	2:7

Ліга Європи УЄФА:

Сезон	Раунд	Країна	Клуб	Вдома	В гостях	Сума двох матчів
2010/11	Раунд плей-оф	Німеччина	Баєр 04	1:3	0:3	1:6

Вища ліга чемпіонату України:

• 01 ! Переможець: 1992

Кубок України:

• 01 ! Володар: 2009/10
• 02 ! Фіналіст: 1993/94

Суперкубок України:

• 02 ! Фіналіст: 2010

Кубок СРСР:

• 3 ! Півфіналіст: 1986/87

Перша ліга СРСР:

• 01 ! Переможець: 1980

Чемпіонат УРСР:

• 01 ! Переможець (3): 1973, 1985, 1987
• 02 ! Срібний призер (2): 1970, 1986
• 3 ! Бронзовий призер: 1972

Кубок УРСР:

• 01 ! Володар: 1974

Відкритий кубок Асоціації футболу АР Крим:

• 01 ! Переможець: 2021
• 02 ! Срібний призер: 2017
• 3 ! Бронзовий призер: 2018

Станом на 10 квітня 2020 року

Гравці з найбільшою кількістю матчів у чемпіонатах України

№	Гравець	Період виступів	Позиція	Матчів
1	Опарін Андрій	1992—1996, 1997—2002	ПЗ	263
2	Гайдаш Олександр	1992, 1993—1996, 1997—1999, 2001, 2003—2004	НП	218
3	Єсін Сергій	1992—1999, 2000, 2003, 2004, 2005	ПЗ	208
4	Кунденок Олександр	1992, 1994—1999, 2000	ПЗ	202
5	Донюшкін Юрій	1996—2001, 2002—2003, 2004	ЗХ	188
6	Гігіадзе Васіл	2000—2003, 2005, 2008—2012	НП	176
7	Ковпак Олександр	2004, 2006—2009, 2010	НП	155
8	Волков Ігор	1992—1997, 1998	ЗХ	154
9	Любенович Желько	2006—2010, 2011	ПЗ	148
10	Голайдо Денис	2002—2004, 2005, 2007—2010, 2011	ПЗ	143

Гравці з найбільшою кількістю голів у чемпіонатах України

№	Гравець	Період виступів	Позиція	Голів	Матчів
1	Гайдаш Олександр	1992, 1993—1996, 1997—1999, 2001, 2003—2004	НП	86	218
2	Антюхін Олексій	1993—1996, 1999—2001	НП	53	128
3	Ковпак Олександр	2004, 2006—2009, 2010	НП	46	155
4	Гігіадзе Васіл	2000—2003, 2005, 2008—2012	НП	41	176
5	Ідахор Лакі	1996—2001, 2002—2003, 2004	НП	38	132
6	Кунденок Олександр	2006, 2007—2011, 2012	ПЗ	35	202
7	Гоменюк Володимир	2004—2008, 2009	НП	27	96
8	Осіпов Олексій	1997—2000, 2002—2004, 2005—2007	ПЗ	23	109
9	Фурсов Володимир	1993—1997	НП	19	82
9	Фещук Максим	2008, 2009—2013	НП	19	106
9	Опарін Андрій	1992—1996, 1997—2002	ПЗ	19	263

У 1967—2014 роках «Таврія» проводила домашні матчі на стадіоні «Локомотив», розташованому в центральному районі Сімферополя. Після реконструкції в 2004 році стадіон став вміщати 19 978 глядачів. Це був один з двох стадіонів України, де свої матчі проводила збірна СРСР.

У 2016—2020 роках команда грала свої домашні матчі на стадіоні «Машинобудівник» в місті Берислав Херсонської області^[6][7].

З серпня 2020 року домашньою ареною «Таврії» є стадіон «Мар'янівський» у селі Мар'янівка Каховського району Херсонської області^[7].

«Таврія» — найпопулярніший футбольний клуб Криму, хоча серед футбольних фанів півдня України рівень підтримки команди невисокий і становить 2,5 %, як свідчить опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року^[8]. «Таврія» ніколи не була серед лідерів за відвідуванням домашніх матчів, однак у деяких сезонах (кінець 1990-х — середина 2000-х) середня відвідуваність становила понад 8 тисяч осіб.

Ультрас «Таврії» збиралися на 5-му та 9-му секторах стадіону «Локомотив»^[9]. Кількість людей на фанатських секторах коливалася від кількох сотень до тисячі. Після того, як сімферопольські ультрас підтримали Майдан, вони почали отримувати погрози, міліція розповсюдила їхні персональні дані, по місту розповсюджували листівки, у яких фанів називали «злочинцями», які діють за сприяння «американських спецслужб»^[10]. Після російської анексії деяким фанатам довелося виїхати на материкову частину України^[11], а деякі залишилися в Сімферополі (представники угрупування White Boys), але не стали підтримувати інший сімферопольський клуб, ТСК, що виступав у 2014 році в російських турнірах^[12].

Найміцніша дружба була з уболівальниками ФК «Севастополь» — братання, спільні марші та акції^[13][14]. Добрі стосунки підтримували з фанами «Динамо», «Дніпра» та «Кривбаса», а найпринциповішими суперниками були фанати «Арсенала», «Іллічівця», «Ворскли», «Чорноморця» та запорізького «Металурга»^[15]. З лютого 2014 року діє всеукраїнське фанатське перемир'я^[16].

Відвідуваність домашніх матчів «Таврії»^[17], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

• Синій колір — вища ліга;
• Сірий — перша ліга;
• Червоний — друга ліга.

Клубна емблема кілька разів видозмінювалася. На сучасній емблемі — щит, на якому зображено Грифона (міфічну істоту з крилами і дзьобом орла та тілом лева), по три червоні та білі смуги, а також написи «СПОРТИВНИЙ КЛУБ», «ТАВРІЯ», «СІМФЕРОПОЛЬ», «1958». Емблему затверджено у 2005 році.

• 
  Емблема в 2005—2014 роках і з 2016 року
• 
• 
  Емблема в 1992—1993 роках
• 
  Емблема у 80-их роках XX ст.
• 

«Таврія» у соціальних мережах
	«Таврія» на сайті Facebook
	«Таврія» на сайті Telegram
	«Таврія» на сайті Twitter
	«Таврія» на сайті YouTube
	«Таврія» на сайті Instagram

• Список футбольних клубів України за кількістю виграних титулів

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Таврія (Сімферополь)

• Офіційний сайт клубу (укр.)
• Сторінка клубу на офіційному сайті ПФЛ (укр.)
• Сторінка клубу на сайті Soccerway.com (англ.)
• Візитка клубу на сайті Kopanyi-myach.info (укр.)
• Вітер з моря дув (укр.)