Музично-драматична школа Миколи Лисенка

Будинок на Великій Підвальній, 15,[1] в якому у 1904 році відкрилась школа М. Лисенка

Музично-драматична школа Миколи Лисенка (від 1913 — Музично-драматична школа імені Миколи Лисенка) — приватна школа, відкрита у 1904 році в Києві завдяки коштам, зібраним громадою з нагоди ювілею композитора. Містилася у будинку № 15 по вул. Великій Підвальній. Свою роботу розпочала восени того ж 1904 року, про що свідчать матеріали переписки Управління Київського учбового округу з Міністерством внутрішніх справ від 20 серпня 1904 року. У 1913 році названа школою імені М. Лисенка. У 1918 році на базі школи був утворений Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.[2]

Загальні відомості

Це була перша українська музична школа (українська мова викладання, викладачі-українці, портрети видатних українських діячів на стінах школи тощо) на території тодішньої Російської імперії (з 1903 р. у Львові, тоді — Австро-Угорщина, навчання українською мовою велось у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка).

Перші уроки з фаху фортепіано Микола Лисенко починав не з постановки руки, а зі співу українських дитячих народних пісень.

Лисенко як педагог мав свою систему навчання, яка полягала в засвоєнні технічного матеріалу (гами, вправи, етюди), прослуховуванні та детальному розборі вибраних для роботи п'єс, музичної інтерпретації твору (Лисенко ілюстрував учням лише окремі фрагменти твору, щоб не нав'язувати власної думки; спонукав їх до творчості). Він дуже вдумливо підбирав навчальні програми, з урахуванням можливостей та здібностей учнів. Обов'язковими були твори Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена, Фридерика Шопена (власних творів Лисенка учні не грали).

Вихованці Музично-драматичної школи систематично залучались до сольних та камерних виступів. Найвидатнішими учнями Миколи Лисенка були Левко Ревуцький, Кирило Стеценко, Анатолій Буцький, Михайлина Комар-Гацька, Олександра Мандельштам.

У 1918 році на базі школи був утворений Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.

Відомі викладачі

Викладачі школи на чолі з М. Старицькою (друга в першому ряду, 1916)
Клас танців і пластики Адольфіни Пашковської, 1918

Директори

Відомі випускники

Серед учнів школи в літературі згадуються також Лідія Мрозовська, Ніна Бімман, В. Мурлова, Ольга Карабчевська, Сара Давидова, Сара Ґольдберґ, Маруся Тихменєва, Надія Проценко, Тихон Проценко, Марина Поль, Жарковський, Милявська, Шило, Вінницький, Дурдуківський, Павловський, П. Рузська, Ніколаєв, Файбиш, Ясновська, Гур'янов (баритон), А. Ф. Спасовська (колоратурне сопрано), К. Гзовська, І. Г. Чемоданов, О. Д. Булашева, Л. Д. Рейтеровська, К. О. Платонова, Є. М. Миколаєнко, Є. П. Новикова, Т. О. Темірова-Буразера, С. В. Покровська та ін.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Михайличенко О. В. Музично-педагогічна діяльність українських композиторів і виконавців другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: історичні нариси. — Суми: Мрія-1, 2005 (с. 10) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2014. Процитовано 14 березня 2015.
  2. ↑ [[[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1974–1985.. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 5 січня 2013. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.]
  3. ↑ Анастасія Коржова. Музично-драматична школа Миколи Лисенка: до історії театральної освіти в Україні // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого: Збірник наукових праць / редкол.: О. І. Безгін (голова) та ін. — К., 2017 р. — Вип. 21. — С. 152—162 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022. Процитовано 29 березня 2021.

Посилання

Джерела та література