Оле́на Дми́трівна Драгомире́цька (Буланова; 1889(1889), Київ — після 1926) — співачка (мецо-сопрано, контральто).
Життєпис
1908 — закінчила Музично-драматичну школу Миколи Лисенка у Києві (клас Марії Зотової).
1908—1912 і 1918—1926 — солістка Київської опери.
У Київській опері дебютувала в опері «Борис Годунов». Її партнером був Ф. І. Шаляпін.[1]
Також виступала в театрах Петербурга, Харкова, Риги.
1915—1916 — солістка Народного дому в Петрограді.
З 1919 року в Києві брала участь в концертах-мітингах, а також в концертах духовної музики.
Володіла голосом широкого діапазону.
Виконавиця творів М. Лисенка, Я. Степового, українських народних пісень.
Партії
Також виконувала партії Леля, Любави, Ткачихи, Генія добра, Урбана, Сузукі, Валькірії, співала в операх — «Зрада» Іполітова-Іванова, «Камо грядеши» Жана Нугеса, «Каморра» Еспозіто.
Література
- «Жизнь за царя» в Киеве // Киевский театральный курьер, 1910, № 685. (рос.)
Примітки
- ↑ Українське музикознавство. Том 19. — К.: Музична Україна, 1984. — С. 42
Джерела
Посилання