Совачева Ганна Вікторівна (24 листопада (6 грудня) 1876(18761206), Москва — 7 липня 1954, Абондан, Франція) — акторка з грецького роду Хертуляріїв, дружина військового лікаря, генерал-хорунжого армії УНР Василя Яковича Совачева (1876—1924).
Життєпис
Народилась 6 грудня (24 листопада) у Москві.[1]
Під час російсько-японської війни була сестрою милосердя Червоного Хреста у діючій армії.
30 квітня (13 травня) 1906 в родинному гнізді Совачевих — селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії обвінчалась з В. Я. Совачевим. З тих пір її творча і громадська діяльність пов'язана з Україною.
Закінчила музично-драматичну школу М. Лисенка в Києві. Спершу виступала на російській оперовій сцені, з 1918 р. в українських театрах Києва, 1921–1922 і 1932–1944 рр. Львова й Ужгороду (1923–1931).
На еміграції в Австрії (очолювала український театр у Зальцбурзі) і з 1949 р. у Франції, де й померла у будинку престарілих.
Амплуа — характерні ролі переважно старших жінок як у побутовому, так і в зах.-евр. репертуарі:
- Терпелиха («Наталка-Полтавка» І. Котляревського);
- Вустя («Ой, не! ходи, Грицю…» М. Старицького);
- Ігуменя («Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської);
- Одарка («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка);
- Ганна («Безталанна» І. Тобілевича);
- Стара циганка («Хата за селом» за Ю. Крашевським);
- Пані Тейбрет («Святе полум'я» С. Моема) та ін.
Примітки
Література