В останні десятиріччя, зусиллями ентузіастів було відновлено менську (зниклу в 1974 ст.) і корнську (зниклу в 1777 р.) шляхом організації випуску друкованих видань і радіопередач цими мовами, ведення освіти та відправах у церквах.
Ірландська мова, вивчена або рідна для 1 млн осіб, є офіційною мовою Ірландії (поряд з англійською). Валлійська (0,6 млн мовців) має офіційний статус у Великій Британії, її вживають у пресі й на радіо, викладають як другу мову в школі (поруч з англійською). Бретонська (0,3 млн) і ґельська (бл. 0,1 млн) є сукупностями місцевих говірок без усталеної літературної норми, вживаних у побутовому спілкуванні. Усі мовці кельтськими мовами — двомовні. Загальне число їх — близько 2-3 млн.
У межах індоєвропейської родини мов кельтські мови стоять найближче до італьських (до складу яких входили оскійська, умбрійська та латинська мови), з якими іноді їх об'єднують до однієї італо-кельтської групи. Острівні кельтські мови мають у своїй будові різні відхилення від давнього індоєвропейського типу, які дехто з кельтологів (Ю. Покорні, Г. Вагнер) пояснюють впливом доіндоєвропейського субстрату. До цих «неіндоєвропейських» рис кельтських мов належать: численні комбінаторні звукові зміни (придихання, леніція, пом'якшення, огублення приголосних), інфіксація займенників всередину дієслівних форм; так звані дієвідмінювані прийменники (схоже є хіба в семітських мовах); специфічне вживання віддієслівних імен (званих у кельтології інфінітивами — як і в фінології); звичайне розміщення присудку на початку речення та багато інших цікавих рис. Система лічби в ірландській — двадцяткова. У валлійській трапляється такий унікум як daunaw 18" — буквально 2 по 9!
Найдавніші написи континентальними кельтськими мовами відомі за різними джерелами (іберійськими, етруськими, грецькими, латинськими), датованими 5-4 ст. до н. е.: це окремі написи, глоси, монетні легенди. Найдавніші написи кельтіберійською мовою 3-1 ст. до н. е. виконані т. зв. іберійським письмом, пізніші (переважно на каменях) — латинським письмом. Збереглося понад 70 написів лепонтійською мовою (Пн. Італія) 3-2 ст. до н. е. — етруським письмом, як і написи 2 ст. до н. е. галльською мовою. Відомі також гало-латинські двомовні написи (білінгви). Понад 60 написів з Нарбонської Галлії зроблені грецьким алфавітом. Пам'ятки галльської мови латинським письмом (понад 100) датуються початком н. е. Ірландська засвідчена огамічним письмом від 4 ст. н. е., а від 7 ст. глосами на основі латинського алфавіту. Валлійська відома з 6 ст., її письмові пам'ятки з 8 ст. Частина бритів у 5 ст. переселилася з Кернова до Бретані (Франція): історичним продовженням їхньої мови є бретонська, з 9 ст. зафіксована письмово у глосах.
Є певні докази давнього угрофінського субстрату в гойдельських мовах (давніших на Британських о-вах, аніж бритські). Так, зокрема, ірл. префікс leath — «половина», як у leath-phunt «півфунта» означає «один з двох» перед словами, що позначають парні явища: leath-lamh «одна рука», leath-bhrog «один черевик». Єдина мова Європи, що має таку ж особливість — це угорська (мадярська), fel laba (букв. «півноги») означає «одна з ніг», точнісінько як ірл. leath-chos Для понять одягти і зняти французька мова має просто mettre і o^ter валлійська — gwisgo і tynnu але в ірл. сиг аг і baint de — так само, як і в англ. put on і take off; так і в скандинавських — а це повна аналогія з фінською. Пом'якшені приголосні ірландської мови мають аналоги у волзько-фінських, балтійських і слов'янських, як і звороти типу ta' se' ina mhuninteoir anois «він є тепер вчителем», аналогічні до фінських конструкцій з есивом та слов'янських — з орудним відмінком.
Спорідненість кельтських мов з українською
З-поміж кельтських мов валлійська лексика зберігає особливо прозорі паралелізми зі слов'янською: brawd — брат, tad — тато, nef — небо, iaith — язик, derwen — дерево, mo^r — море, mis — місяць, cryf — кріпкий, bod — бути, berwi — варити. Є і словотвірні аналогії: plant — plentyn «діти-дитина», pysgod-pysgodyn «риба-рибина», ad-new-yddu «од-нов-ити» тощо.
.svg){kind=small}
