Синташтинська культура — археологічна культура середньої бронзиПівденного Уралу
,[1],
датована періодом бл. 2200–1900 рр. до н.е.
.[2][3]
Це перша фаза Синташта–Петрівського комплексу[4]
бл. 2200-1750 рр. до н.е.
Культура названа на честь археологічної стоянки Синташта в Челябінській області, Росія, і поширюється на Оренбурзьку область, Башкортостан і Північний Казахстан.
Ймовірно популяція Синташтинської культури є східною міграцією народів із культури шнурової кераміки.
[5][6][7][8]
Цю популяцію вважають джерелом індоіранських мов[9][10]),[11][12][13]
носії яких спочатку називали себе аріями.
[14][15]
Найдавніші відомі колісниці були знайдені в похованнях Синташтинської культури, і ця культура вважається найімовірнішим кандидатом на джерело походження технології, яка поширилася по всій Євразії та відіграла важливу роль у стародавніх війнах.
[16][17][18][19]
Поселення Синташтинської культури вирізняються також інтенсивністю видобутку міді та бронзовою металургією, що є незвичним для степової культури. [20]
Серед головних особливостей Синташтинської культури — високий рівень мілітаризму та великі укріплені поселення, яких відомо 23.
[21]
Походження
За даними Allentoft et al. (2015), Синташтинська культура, ймовірно, принаймні частково походить від культури шнурової кераміки
Через труднощі ідентифікації залишків городищ Синташтиської культури під залишками пізніших поселень культуру відрізнили від андроновської лише в 1990-х роках.
[22]
Тоді вона була визнана окремою культурою, яка є частиною «андроновського горизонту».
Л.М.Корякова (1998) на основі своїх археологічних знахідок зробила висновок, що Синташтанська культура виникла в результаті взаємодії двох попередниць Полтавкинської та Абашевської культур.
Аллентофт (2015) на основі своїх генетичних результатів дійшли висновку, що Синташтинська культура виникнула в результаті міграції на схід народів із культури шнурової кераміки.
[23]
Крім того, Narasimshan et al. (2019) стверджують, що «морфологічні дані були інтерпретовані як такі, що припускають, що скелети і Федорівки, і Алакуля схожі на групи Синташти, що, своєю чергою, може відображати домішку неолітичних лісових мисливців-збирачів і степових скотарів, нащадків катакомбної та полтавкинкської культур».
[24]
Синташтинська культура виникла в період кліматичних змін, у результаті яких і без того посушливий казахський степовий регіон став ще холоднішим і сухішим.
Заболочені низовини навколо річок Урал і верхів'я Тоболу, які раніше використовувалися як зимові притулки, ставали все важливішими для виживання. Під цим тиском і полтавськинські, і абашевські скотарі осіли в фортецях у річкових долинах, уникаючи краще захищених оборонних місць на вершинах пагорбів.
[25]
Її безпосередньою попередницею в Урало-Тобольському степу була полтавськинська культура, відгалуження скотарського ямного горизонту, який просунувся на схід у регіон у 2800 — 2600 рр. до н. е.
Кілька синташтинських городищ було побудовано над давнішими полтавськинськими поселеннями або поблизу полтавськинських могильників, і полтавськинські мотиви поширені на синташтинській кераміці.
[26]
Матеріальна Синташтинська культура також зазнає вплив пізньої абашевської культури, що походить від Фатьяново-Балановської культури, низки поселень шнурової кераміки в лісостеповій зоні на північ від регіону Синташта, які також були переважно скотарськими.
[26]
Хронологія
Радіовуглецеве датування показує, що Синташтинська культура датується 2200 — 1750 рр. до н. е.,
[27][28][29]
та приблизно сучасна спорідненим абашевській і петрівській культурам.
[30][31][32]
Деякі автори датують петрівську культуру дещо пізніше, від бл. 1900 до н. е..
.[31][33][34]
У Передураллі поховання Березове і Танаберген II визначено як Синташтинська культура, засновану там у 2290 — 1750 рр. до н.е. (імовірність 68,2%), [35][36]
і найдавніші значення цієї культури, в Заураллі, на могильниках Синташта II і Кам'яний Амбар-5 (Курган 2) — бл. 2200 — 2000 рр. до н.е.
[37]
Колісниці з'являються в південному Заураллі в середній і пізній фазах культури, бл. 2050 — 1750 роки до н. е.
[38]
Blöcher et al. (2023) вважають, що Синташта-Петрівський період завершився в Заураллі бл. 1900 — 1800 рр. до н.е.
[39]
Спільнота
Краєвид на Аркаїм з висоти пташиного польотуМодель колісниці, Аркаїмський музей
Поселення Синташтинської культури, за оцінками, мали населення 200 — 700 осіб
[40]
з економікою, базовану на одомашнені великій рогатій худобі, вівцях і козах разом із кіньми з випадковим полюванням на дику фауну».
[41]
Anthony (2007) припускає, що, ймовірно, люди Синташтинської культури розмовляли «загальноіндоіранською мовою».
Це ототожнення ґрунтується головним чином на схожості між розділами Рігведи, релігійного тексту, який містить давні індоіранські гімни, записані ведійським санскритом, і похоронними ритуалами Синташтинської культури, як виявлено археологією.
[12]
Було виявлено, що деякі культурні схожості з Синташтинською культурою були спільними для Скандинавської бронзової доби.
[42]
Існують лінгвістичні докази взаємодії між фінно-угорськими та індоіранськими мовами, що демонструє вплив індоіранців на фінно-угорську культуру.
[43][44]
Від локалізації Синташтинської культури індоіранці прямували міграціями індоіранців до Анатолії, Іранського плато та Індостанського субконтиненту.
[45][46]
Починаючи з IX ст. до н. е., іранські мови також мігрували на захід разом зі скіфами назад до понтійських степів, звідки прийшли протоіндоєвропейці.
[46]
Військова справа
Коней одомашнили в Понтійсько-Каспійському степу [47]
Попередня абашевська культура вже мала міжплемінні війни;
[48]
посилені навантаженням на навколишнє середовище на і конкуренцією за ресурси в період Синташтинської культури.
Це спонукало до безпрецедентного масштабу будівництва укріплень і нововведень у військовій техніці, таких як винайдення бойової колісниці. Посилення конкуренції між племінними групами також може пояснити екстравагантні жертвоприношення, які спостерігаються в похованнях Синташтинської культури, оскільки суперники прагнули перевершити один одного в демонстративному споживанні, аналогічне північноамериканській традиції потлача.
[25]
Типи артефактів зі знахідок Синташтинської культури, такі як наконечники списів, трилопатеві наконечники стріл, долота та великі сокири з отворами для древка, були привезені на схід.
[49]
Багато могил Синташтинської культури оснащені зброєю, хоча композитний лук, пов’язаний пізніше з колісницею, не з’являється.
До могил вищого статусу відносяться колісниці, а також сокири, наконечники булав, наконечники списів і нащочники.
На стоянках Синташтинської культури знайдені артефакти з рогу та кістки (руків'я, сагайдак, кінці лука, петлі для тятив) луків; немає вказівок на те, що гнучі частини цих луків включали щось, крім дерева.
[50]
Також зустрічаються наконечники стріл, виготовлені з каменю чи кістки, а не з металу.
Ці стріли короткі, 50–70 см завдовжки, відповідно короткими могли бути й самі луки.
[50]
Синташтинська культура та колісниці також тісно пов’язані з предками сучасних домашніх коней, популяцією DOM2.
Коні DOM2 походять зі степів Західної Євразії, особливо нижнього Волго-Дону, але не з Анатолії, кінця IV та початку III тис. до н.е.
Їх гени можуть демонструвати відбір для легшого одомашнення та міцнішої спини.
[51]
Виробництво металу
Економіка Синташтинської культури базувалась на металургії міді.
Мідні руди з прилеглих копалень (таких як Воровська Яма) вивозили в поселення Синташтинської культури для перероблення в мідь і миш'якову бронзу.
Це відбувалося в промислових масштабах: усі розкопані будівлі на стоянках Синташта, Аркаїм і Устьє містили залишки плавильних печей і шлаки.
[25]
Близько 10% могил, переважно дорослих чоловіків, містили артефакти, пов’язані з металургією бронзи (форми, керамічні насадки, залишки руди та шлаку, металеві бруски та краплі).
Однак ці могильні вироби, пов’язані з виробництвом металу, рідко зустрічаються разом із могилами вищого статусу.
Ймовірно, це означає, що ті, хто займався виробництвом металу, не були на вершині соціальної ієрархії, хоча поховання на кладовищі свідчить про певний вищий статус.
[52]
Велика частина металу Синташтинської культури була призначена для експорту в міста Бактрійсько-Маргіанського археологічного комплексу (BMAC) у Центральній Азії.
Торгівля металами між Синташтою та BMAC вперше з’єднала степовий регіон зі стародавніми міськими цивілізаціями Близького Сходу: імперії та міста-держави сучасного Ірану та Месопотамії забезпечили великий ринок для металів. Пізніше ці торговельні шляхи стали транспортними коридорами, через які коні, колісниці та, зрештою, індоіраномовне населення потрапляли на Близький Схід зі степу.
[53][54]
Галерея
Розкопки та часткова реконструкція будівлі в Аркаїмі
Краєвид на Аркаїм і навколишній ландшафт
Синташташтинська кераміка та вилиці кінської вуздечки
Allentoft та ін., 2015 проаналізували останки чотирьох осіб, віднесених до Синташтинської культури.
Один чоловік мав Y-гаплогрупу R1a і mt-J1c1b1a[en], а інший — Y-R1a1a1b і mt- J2b1a2a.
Дві жінки мали U2e1e[en] та U2e1h відповідно.
[23][58]
Дослідження виявило тісний аутосомний генетичний зв’язок між народами культури шнурової кераміки та Синташтинської культури, що «вказує на подібні генетичні джерела обох», і може означати, що «популяції Синташтинської культури походить безпосередньо від міграції на схід народів культури шнурової кераміки».
[23]
Носії Синташтинської культури та представники культури шнурової кераміки мали відносно вищу частку предків, що походять із Центральної Європи, і обидва помітно відрізнялися таким походженням від населення Ямної культури та більшості представників Полтавськинської культури, які передували Синташтинській культурі в тому самому географічному регіоні.
[a]
Також виявилося, що представники культури дзвоноподібних келихів, унетицької культури та скандинавських культур тісно генетично пов’язані із популяціями культури шнурової кераміки.
[59]
Особливо висока толерантність до лактози була виявлена серед популяцій культури шнурової кераміки та тісно пов’язаної з ними популяціями Скандинавської бронзової доби.
[60]
Крім того, дослідження виявило, що популяції Синташтинської культури тісно генетично пов’язані з наступною андроновською культурою.
[61]
Narasimhan та ін., 2019 проаналізували останки кількох осіб, пов’язаних із Синташтинською культурою.
мтДНК виділено у двох жінок, похованих на городищі Петрівка.
Було виявлено, що вони мають субклади U2 і U5 .
Проаналізовано останки п’ятдесяти осіб з укріпленого поселення Синташтинської культури Кам’яний Амбар.
Це був найбільший зразок стародавньої ДНК, коли-небудь взятий з одного місця.
У тридцяти чоловіків було вилучено Y-ДНК.
Вісімнадцять мали R1a та різні його субклади (зокрема субклади R1a1a1 ),
п’ять мали субклади R1b (зокрема субклади R1b1a1a), два мали Q1a[en] та його субклад, один мав I2a1a1a, а чотири мали невизначені клади R1.
Більшість зразків мтДНК належали до різних субклад U[en], а також зустрічалися W[en], J[en], T[en], H[en] і K[en].
Було виявлено, що чоловік Синташтинської культури, похований в Самарі, мав субклади R1b1a1a2 та J1c1b1a.
Автори дослідження виявили, що більшість жителів Синташти (приблизно 80%) генетично тісно пов’язані з людьми культури шнурової кераміки, зрубної, потапівської та андроновської культур.
Було виявлено, що вони мають змішане походження від народів ямної культури та центральноєвропейського середнього неоліту, (культура кулястих амфор).
[62]
Решта відібраних особин Синташтинської культури належали до різних типів предків, відмінних від більшості населення, зі спорідненістю до раніших популяцій, таких як зразки енеоліту, зібрані в Хвалинську, і мисливці-збирачі з Тюменської області в Західному Сибіру.
Це свідчить про те, що поселення Синташтинської культури Кам’яний Амбар було космополітичним місцем, яке об’єднувало генетично різнорідне населення в єдину соціальну групу.
[63][64]
Оцінки, засновані на DATES (Розподіл родоводів еволюційних сигналів), припускають, що генетичні характеристики, типові для Синташтинської культури, сформовано бл. 3200 р. до н. е.
[65]
Генетика коней
Розповсюдження генетичної лінії DOM2, яка вважається предком усіх сучасних одомашнених коней, пов’язана з популяціями, які передували культурі Синташтинській культурі, та їх розширенням.
Генетичне дослідження, опубліковане в 2021 році, свідчить про те, що ці коні були вибірково розведені для отримання бажаних рис, зокрема покірності, стресостійкості, витривалості в бігу та вищих порогів перенесення ваги.
[66]
Пояснення
↑Allentoft et al. (2015) проаналізували давню ДНК, знайдену з останків у чотирьох місцях Синташтинської культури. П'ять проаналізованих зразків містили гаплогрупи мітохондріальної ДНК U2e, J1, J2 і N1a. Обидва чоловіки мали гаплогрупи R1a1 Y-хромосоми. [23]
Примітки
↑Lindner, 2020, p. 362: «Публікація нової серії радіовуглецевих даних з окремих місць поховань на Південно-Східному Уралі допомогла встановити набагато точнішу хронологію для Синташта-Петровського комплексу пізньої середньої бронзової доби».
↑Tkachev, 2020, с. 31, "Автор представляє результати радіовуглецевого датування поховань з могильника Синташта біля гори Березової (Буланово) і Танаберген II у степовому Передураллі. Серія складається з 10 каліброваних радіовуглецевих дат, три з яких отримані за допомогою прискореної технології AMS. У результаті проведення статистичних процедур встановлено хронологічний інтервал функціонування некрополів у межах прибл. 2200–1770рр. до н. е.".
↑Epimakhov, Zazovskaya та Alaeva, 2023, p. 6: «Найраніші датування в серії належать до Синташтинської культури (Синташта II [рання фаза], Кам’яний Амбар-5 [Курган 2]) — 2200–2000 рр. до н.е.».
↑Lindner, 2020, p. 362: "Набагато точніша хронологія для Синташта-Петрівського комплексу пізньої середньої бронзи".
↑Allentoft та ін., 2015, «Тисна спорідненість, яку ми спостерігаємо між народами культур шнурової кераміки та синташтинсткої, свідчить про подібні генетичні джерела обох. [...] Хоча ми не можемо офіційно перевірити, чи популяція синташтинсткої культури походить безпосередньо від міграції народів культури шнурової кераміки на схід, чи вони мають спільне походження з більш раннім степовим населенням, присутність предків європейського неоліту як у культурі шнуровій кераміці, так і в Синташтинській культурі, у поєднанні з відсутністю неолітичних предків у популяцій ранньої Ямної культури, припускає, що перше є більш імовірним [...] Загадкова Синташташтинска культура неподалік від Уралу має генетичну схожість із культурою шнурової кераміки і, отже, ймовірно, була міграцією на схід до Азії, коли ця культура поширилася на Алтай, вона еволюціонувала в андроновську культуру".
↑Mathieson, 2015, Додатковий матеріал: «Населення Синташти та Андроново мали спорідненість із більш західними популяціями з Центральної та Північної Європи, такими як популяції культури шнурової кераміки і пов’язані з ними культури. [...] популяції Зрубна/Синташта/Андроново нагадувала населення пізнього неоліту/бронзової доби з материкової Європи. ".
↑Narasimhan та ін., 2019, Додаткові матеріали: "Ми спостерігали популяцію з 41 особини Синташта, які були генетично схожі на популяції культур Зрубна, Потапівська, і Андроново в тому, що добре моделюється як суміш популяцій 'Ямної культури пов'язаної з популяціями анатолійських (європейських) землеробів" (с.40) [...] "Додаткові робота задокументувала генетичну схожість людей комплексу шнурової кераміки з представниками обох археологічних культур Синташта і Зрубна в західному Степу». (p.243).
↑Chintalapati, Patterson та Moorjani, 2022, p. 13: "Популяції CWC поширилися на схід, утворивши археологічні комплекси Синташта, Зрубна, Андроново та культури БА Казахстану»..
↑Rowlett, Ralph M. "Research Directions in Early Indo-European Archaeology." (1990): 415-418.
↑Heggarty, Paul. "Prehistory by Bayesian phylogenetics? The state of the art on Indo-European origins." Antiquity 88.340 (2014): 566-577.
↑Lubotsky, 2023, с. 259, «І серед археологів, і лінгвістів постає консенсус щодо того, що культура Синташта–Петрівська (2100–1900 рр. до н. е.) у Південному Заураллі була населена носіями протоіндоіранської мови»..
↑Schmitt, 1987: «Назва «арійці» — самоназва народів Стародавньої Індії та Стародавнього Ірану, які розмовляли арійськими мовами, на відміну від «неарійських» народів цих «арійських» країн».
↑Anthony, 2007, с. 402, «Було отримано вісім радіовуглецевих дат із п’яти могил Синташтинської культури, що містять відбитки коліс зі спицями, у тому числі три в Синташті (могильник СМ, гр. 5, 19, 28), одне в Кривому Озері (к. 9, гр. 1) і один у Кам'яному Амбарі 5 (k. 2, gr. 8) (3760 ± 120 рр. до н.е., 3740 ± 50 рр. до н.е та 3700 ± 60 рр. до н.е), з розподілами ймовірностей, які припадають переважно до 2000 р. до н. е. найдавніші колісниці, ймовірно, з’явилися в степах до 2000 р. до н. е. (table 15.1 [p. 376]).".
↑Holm, Hans J. J. G. (2019): Найдавніші знахідки колеса, їх археологія та індоєвропейська термінологія в часі та просторі та ранні міграції навколо Кавказу. Series Minor 43. Budapest: ARCHAEOLINGUA ALAPÍTVÁNY. ISBN 978-615-5766-30-5
↑Narasimhan та ін., 2019, Supplementary Information, p. 62: «Морфологічні дані були інтерпретовані як такі, що свідчать про схожість скелетів Федорівки та Алакуля з групами Синташти, які, своєю чергою, можуть відзначати домішки неолітичних лісових мисливців-збирачів і степових скотарів, нащадків катакомбної та полтавкинської культур»..
↑Chernykh, 2009, с. 136, "Синташтинська культура надає 44 дати, Абашевська 22 дати, а Петрівка 9, [...] діапазон імовірності (68%), [...] хронологічний діапазон Абашево-Сінташта [знаходиться] між XXII та XVIII-XVII ст. до н. е.".
↑Tkachev, 2020, с. 31, "Автор представляє результати радіовуглецевого датування поховань з могильника Синташта біля гори Березової (Буланово) і Танаберген II у степовому Передураллі. Серія складається з 10 каліброваних радіовуглецевих дат, три з яких отримані за допомогою прискореної технології AMS. У результаті проведення статистичних процедур було встановлено хронологічний інтервал функціонування некрополів у межах прибл. 2200–1770 рр. до н. е..
↑Grigoriev, 2021, p. 27: «[якщо вся вибірка дат Синташти потрапляє в діапазон 2200–1650 рр. до н.е. (з наявністю явно ненадійних ранніх дат), що, загалом, відповідає датам Абашево (Chernykh, 2007, с. 86) , використовуючи переважно дати AMS, ми отримуємо більш правильний інтервал 2010–1770 рр. до н. е. (Molodin et al., 2014, p. 140)".
↑Degtyareva та Kuzminykh, 2022, Анотація: «Нещодавно введені в науковий обіг 27 дат AMS 14C (поселення Степне та могильники Степне 1, 7 і 25) встановлюють більш ранній інтервал петрівської серії — 2133–1631 рр. до н. е. і вказують на [синхронність] культури на північній периферії району Синташта в локальному мікрорегіоні Південного Зауралля».
↑Lindner, 2020, с. 364, «Дійсно, нова радіовуглецева серія підтвердила розташування петрівського ярусу в XIX — XVIII ст. до н. е. (Krause et al. 2019). Останні дослідження поселення Кам’яний Амбар у долині річки Карагайли-Аджат (Челябінська область) підтверджують цю думку, ці стратиграфічні докази, засновані на існуванні різних фаз поселення...".
↑Kuzminykh та ін., 2023, p. 53: «Представлені знаряддя праці та зброя з міді та бронзи Петрівської культури Північного Казахстану XIX — XVIII ст. до н. е., що походять переважно з комплексів пам’яток, досліджених у 1970 — 1980-х рр. G.B. Zdanovich and S. I. Zdanovich".
↑Tkachev, 2020, point 28: «Графік був побудований із широким діапазоном датувань 2290 — 1750 рр. до н. е. [68,2%, 1-сигма], 2480 — 1430 рр. до н. е. утворена датами з могильника на горі Березової та поховання Танаберген II: 7/23 (Le-8840). Пізню групу утворюють дати з поховань Танаберген II: 7/22, 30, 36 (Le-9675, Le). -8841, Le-8842)".
↑Epimakhov, Zazovskaya та Alaeva, 2023, p. 6:«Найраніші значення в серії належать до культури Синташта (Синташта II [рання фаза], Кам’яний Амбар-5 [Курган 2]) — 2200–2000 рр. до н.е.».
↑Blöcher та ін., 2023, Додаткова інформація: «Після залишення укріплених поселень періоду Синташта-Петровка (приблизно 1900/1800 рр. до н. е.), так звані «поселення з відкритими рядами» або «поселення з ямами» виникли [на Заураллі] в Добу пізньої бронзи» (стор. 3).
↑Ventresca Miller, Alicia R., et al., (2020 b). "Ecosystems Engineering Among Ancient Pastoralists in Northern Central Asia", in Frontiers in Earth Science, Volume 8, Article 168, 2 June 2020, p. 6: «...Люди середньої бронзової доби (2400–1800 рр. до н. е.), часто згадувані як Синташта, будували поселення чисельність населення коливалась від 200 до 700 осіб...»
↑Allentoft та ін., 2015, Supplementary Information, p. 5: «Існує багато схожості між ритуалами Синташтта/Андровоно та ритуалами, описаними в Рігведі, і така схожість поширюється навіть на скандинавську бронзову добу»..
↑Rawson, Jessica (Autumn 2015). Steppe Weapons in Ancient China and the Role of Hand-to-hand Combat. The National Palace Museum Research Quarterly. 33 (1): 49: See reference 33 – E. N. Chernykh, Ancient Metallurgy in the USSR, The Early Metal Age, 225, fig. 78.
↑ абBersenev, Andrey; Epimakhov, Andrey; Zdanovich, Dmitry (2011). Bow and arrow. The Sintasha bow of the Bronze Age of the south Trans-Urals, Russia. У Marion Uckelmann; Marianne Modlinger; Steven Matthews (ред.). Bronze Age Warfare: Manufacture and Use of Weaponry. European Association of Archaeologists. Annual Meeting. Archaeopress. с. 175—186. ISBN978-1-4073-0822-7.
↑Librado, P., Khan, N., Fages, A. et al. The origins and spread of domestic horses from the Western Eurasian steppes. Nature 598, 634–640 (2021). https://doi.org/10.1038/s41586-021-04018-9
↑Allentoft та ін., 2015, p. 168–169:«Популяції європейських культур пізнього неоліту та бронзової доби, такі як шнурової кераміки, дзвоноподібних келихів, унетице та скандинавських культур, генетично дуже схожі одна на одну [...] Тісна спорідненість, яку ми спостерігаємо між народами культури шнурової кераміки та Синташтинської культури, свідчить про подібні генетичні джерела обох...".
↑Allentoft та ін., 2015, p. 171: «Серед європейців бронзової доби найвищу частоту толерантності до лактози було виявлено в популяціях культури шнурової кераміки та тісно пов’язаних з нею скандинавських культурах бронзової доби»..
↑Allentoft та ін., 2015, p. 169: «Андроновська культура, яка виникла в Центральній Азії в пізню бронзову добу, генетично тісно пов’язана з народами Синташтинської культури та чітко відрізняється як від популяцій Ямної, так і Афанасьєвської культур. Таким чином, Андроновська культура є часовим та географічним розширення генофонду Синташтинської культури»..
↑Narasimhan та ін., 2019, Додаткові матеріали. стор. 62: «Генетичний аналіз показує, що особини в нашому дослідженні, класифіковані як такі, що належать до андроновського комплексу, генетично подібні до основних кластерів «Потапівка», «Сінташта» та «Зрубна», оскільки добре моделюються як суміш походження, пов’язаного з [...]Ямною культурою, і ранньоєвропейськими або анатолійськими землеробами»..
↑Narasimhan та ін., 2019, p. 7:«Наш аналіз 50 індивідуумів із могильника Синташтинської культури на Кам’яному Амбарі 5 виявив численні групи, які ми безпосередньо датували радіовуглецевим методом як сучасників основного кластера, але які також були генетично відмінними, що вказує на те, що це було космополітичне місце».
↑Narasimhan та ін., 2019, Додаткові матеріали, стор. 41: «Той факт, що ці особи були поховані одночасно в тих самих могильних ямах з особами з основного кластера осіб Синташтинської культури, підкреслює генетичну неоднорідність спільнот Синташтинської культури, які, тим не менш, були організовані як єдині соціальні групи».
Anthony, D. W. (2009). The Sintashta Genesis: The Roles of Climate Change, Warfare, and Long-Distance Trade. У Hanks, B.; Linduff, K. (ред.). Social Complexity in Prehistoric Eurasia: Monuments, Metals, and Mobility. Cambridge University Press. с. 47—73. doi:10.1017/CBO9780511605376.005. ISBN978-0-511-60537-6.
Beckwith, Christopher I. (2009), Empires of the Silk Road, Princeton University Press
Chernykh, Evgenii N. (2009). Formation of the Eurasian Steppe Belt Cultures: Viewed through the Lens of Archaeometallurgy and Radiocarbon Dating. У Hanks, Bryan K.; Linduff, Katheryn M. (ред.). Social Complexity in Prehistoric Eurasia: Monuments, Metals, and Mobility. Cambridge University Press. с. 115—145. doi:10.1017/CBO9780511605376.009. ISBN978-0-511-60537-6.
Hanks, B.; Linduff, K. (2009). The Sintashta Genesis: The Roles of Climate Change, Warfare, and Long-Distance Trade. У Hanks, B.; Linduff, K. (ред.). Social Complexity in Prehistoric Eurasia: Monuments, Metals, and Mobility. Cambridge University Press. с. 146—167. doi:10.1017/CBO9780511605376.005. ISBN978-0-511-60537-6.
Koryakova, L. (1998a). Sintashta-Arkaim Culture. The Center for the Study of the Eurasian Nomads (CSEN). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 16 вересня 2010.
Neoclassical Grade II* listed building in Liverpool, England For other uses, see Lyceum (disambiguation). The LyceumGeneral informationArchitectural styleNeo-classicalTown or cityLiverpoolCountryEnglandConstruction started1800Completed1802Cost£11,000 (1803)Design and constructionArchitect(s)Thomas HarrisonEngineerWilliam Slater The Lyceum is a Neoclassical Grade II* listed building located on Bold Street, Liverpool. It was constructed in 1802 as a news-room and England's first subscription l...
Multi-purpose stadium in Gibraltar Europa Sports ParkEuropa Point StadiumEuropa Sports Park in 2011LocationGibraltarCoordinates36°06′38.5″N 5°20′48.3″W / 36.110694°N 5.346750°W / 36.110694; -5.346750OwnerHM Government GibraltarSurfaceArtificial turfTenantsGibraltar national rugby union teamGibraltar Rugby Football Union [All National & Domestic Gibraltar Rugby Union teams] Europa Sports Park is a multi-purpose stadium in Gibraltar; it was previously a M...
Alnwick and County Bank cheque, from the Berwick upon Tweed branch The Alnwick and County Bank was a short-lived bank, founded in Alnwick, Northumberland, England in 1858, and purchased by the North Eastern Banking Company in 1875. History The collapse of the Northumberland and Durham District Bank in 1857 left Messrs. Lambton & Co. the sole bankers at Alnwick. Deeming that there was room for another bank, many of the leading tradespeople asked William Dickson, an Alnwick solicitor, to op...
Remiremont De haut en bas et de gauche à droite : statue du Volontaire de 1792 ; église Notre-Dame ; panorama de Remiremont depuis le Saint-Mont. Blason Logo Administration Pays France Région Grand Est Département Vosges Arrondissement Épinal Intercommunalité Communauté de communes de la Porte des Vosges Méridionales Maire Mandat Jean-Benoît Tisserand 2020-2026 Code postal 88200 Code commune 88383 Démographie Gentilé Romarimontains[1] Populationmunicipale 7 611...
Upcoming subcompact electric crossover SUV Not to be confused with Mini Paceman. Motor vehicle Mini AcemanMini Aceman conceptOverviewManufacturerMini (BMW)Production2025 (to commence)AssemblyChina: Zhangjiagang (Spotlight Automotive)Body and chassisClassSubcompact crossover SUVBody style5-door SUVRelatedMini Cooper (J01)DimensionsLength4,050 mm (159.4 in)[1]Width1,990 mm (78.3 in) (with mirrors) [1]Height1,590 mm (62.6 in)[1]Chronolog...
Drum menghasilkan bunyi melalui membran bergetar. Bunyi memiliki pengertian yang bervariasi menurut bidang ilmunya. Dalam ilmu fisika, bunyi adalah suatu getaran yang merambat sebagai gelombang akustik melalui media transmisi seperti gas, cairan, atau benda padat. Sementara dalam ilmu fisiologi dan psikologi manusia, bunyi adalah penangkapan gelombang akustik oleh telinga dan pemersepsian gelombang tersebut oleh otak. Gelombang akustik yang mampu mengaktifkan persepsi pada pendengaran manusia...
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (نوفمبر 2019) الدوري السويدي الممتاز 1998 تفاصيل الموسم الدوري السويدي الممتاز النسخة 74 البلد السويد التاريخ �...
Fifth season of UK television series Season of television series The ApprenticeSeries 5Promo group shot of Alan Sugar standing before the candidates for series 5Starring Alan Sugar Nick Hewer Margaret Mountford No. of episodes14ReleaseOriginal networkBBC OneOriginal release25 March (2009-03-25) –7 June 2009 (2009-06-07)Series chronology← PreviousSeries 4 Next →Series 6 The fifth series of British reality television series The Apprentice (UK) was broadcast in the...
System of administrative detention in Mainland China Not to be confused with laogai, known in English as reform through labor. For the song by Rise Against, see Re-Education (Through Labor). A photograph of Shayang Re-education Through Labor camp in Hubei province, from the archives of the Laogai Museum Re-education through labor (RTL; simplified Chinese: 劳动教养; traditional Chinese: 勞動教養; pinyin: láodòng jiàoyǎng), abbreviated laojiao (simplified Chinese: �...
سفارة اليابان في واشنطن العاصمةمعلومات عامةنوع المبنى سفارة المنطقة الإدارية واشنطن العاصمة البلد الولايات المتحدة الإدارة اليابان الصفة التُّراثيَّةتصنيف تراثي مكان مدرج في السجل الوطني للأماكن التاريخية[1] (1973 – ) معلومات أخرىمواقع الويب us.emb-japan.go.jp… (الإنجليز�...
List of Indian massacres redirects here. For massacres in India, see List of massacres in India. For other uses, see Indian massacre (disambiguation). List of Indian massacres in North AmericaJamestown massacre of 1622, depicted as a woodcut by Matthäus Merian, 1628. In the history of the European colonization of the Americas, an Indian massacre is any incident between European settlers and indigenous peoples wherein one group killed a significant number of the other group outside the confi...
العلاقات الجزائرية المجرية الجزائر المجر الجزائر المجر تعديل مصدري - تعديل العلاقات الجزائرية المجرية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين الجزائر والمجر.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقارنة الج�...
Gubernatorial elections were held in Massachusetts April 5, 1824 This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: 1824 Massachusetts gubernatorial election – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2021) (Learn how and when to remove this message) 1824 Massachusetts gubernatorial election ←...
Untuk kegunaan lain, lihat Sargon. Sargon dari Akkadia𒊬𒊒𒄀Raja AkkadiaRaja SumerRaja Semesta[1]Raja Kekaisaran AkkadiaBerkuasac. 2334–2279 BC (MC)[2]PenerusRimushInformasi pribadiAyahLa'ibumPasanganTashlultumAnakManishtushu, Rimush, Enheduanna, Ibarum, Abaish-Takal Sargon dari Akkadia (/ˈsɑːrɡɒn/; bahasa Akkadia: 𒊬𒊒𒄀 Šarrugi, berarti raja yang sesungguhnya atau sang raja itu sah),[3] juga dikenal sebagai Sargon Agung,[4] adalah ...
Cet article est une ébauche concernant un film japonais. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les conventions filmographiques. Le Duel silencieux Affiche japonaise originale du film. Données clés Titre original 静かなる決闘Shizukanaru kettō Réalisation Akira Kurosawa Scénario Senkichi TaniguchiAkira Kurosawa Acteurs principaux Toshirō MifuneTakashi Shimura Sociétés de production Daiei Pays de production Japon Genre Drame Durée 95 mi...
Hiroshi NagakuboNagakubo alongside Akiko Suzuki, 2010.Born (1946-12-14) December 14, 1946 (age 77)Yamanashi Prefecture, JapanHeight1.80 m (5 ft 11 in)Figure skating careerCountryJapanPartnerKotoe NagasawaSkating clubNippon UniversityRetired1972 Hiroshi NagakuboJapanese nameKanji長久保裕Kanaながくぼ ひろしTranscriptionsRomanizationNagakubo Hiroshi Hiroshi Nagakubo (長久 保裕, Nagakubo Hiroshi, born December 14, 1946)[1] is a Japanese former figure ska...
.png)
