PROFILPELAJAR.COM

Праіранська мова (також давньоіранська (пра-)мова, протоіранська мова) — умовний науковий термін, який позначає сукупність споріднених, але різних (інколи значно) діалектів, об'єднаних спільними фонетичними інноваціями (які власне й відрізняли їх від інших мов та діалектних груп), що виділилися в окрему мовну підгрупу з єдиної праіндоіранської мовної групи близько середини II тисячоліття до н. е., та з якої свого часу (умовно до VIII ст. до н. е.) розвинулися всі давньоіранські мови.

Поширення

Наразі найбільш поширеною щодо прабатьківщини аріїв (індо-іранської спільноти) є гіпотеза, за якою це є території сучасного Башкортастану та степи (зараз переважно пустелі та напівпустелі) на південь — до Бактрії, Согду, Арейї, Арахозії, що більш-менш впевнено підтверджується відомими археологічними пам'ятками та, з різною мірою переконливості, інтерпретуються зі згаданими у Вендидаді арійськими країнами. Але слід пам'ятати, що наразі не існує жодної археологічної культури, яку б беззаперечно чи хоча б переважною більшістю було б пов'язано з давніми аріями (носіями праарійської мови).^[1]

Першим історичним свідченням подальшої міграції аріїв на південь є певна кількість імен царів та богів держави Міттані, датовані XV—XIII ст.ст. до н. е. Приблизно в ті ж часи розпочався рух аріїв й на південний схід, до Індійського субконтиненту. Ця міграція мала декілька різночасових хвиль, що надалі знайшло відображення у діалектній диференсації індо-арійських мов.

Власне праіранська розвинулася з певної діалектної групи (чи певних діалектних груп) праарійської й надалі, з розселенням іранців від територій сучасних Фарсу на пд.-зах. та Північного Причорномор'я на пн.-зах. з однієї сторони та до Гіндукушу та далеких Ганьсу та Туви на пн.-сх., розпалася на окремі мовні та діалектні групи.

Фонемний склад

Наразі фонемний склад праіранської більш-менш систематизовано. Але залишаються певні розбіжності. Нижче наведено два варіанти реконструкції, які використано при написанні двох словників:

«Етимологічний Словник Іранських Мов» (автори — В. С. Расторґуєва та Д. Й. Едельман);^[2]
«Етимологічний Словник Іранських Дієслів» (автор — Дж. Чун).^[3]

Фонемний склад праіранської у реконструкції В. С. Расторгуєвої та Д. Й. Едельман

У передмові першого тому «Етимологічного Словника Іранських Мов» автори зазначили таке:

Більшу частину цих робіт було підготовлено у Секторі іранських мов Інституту мовознавства АН СРСР… Ці праці створили передумови для укладення узагальнюючого етимологічного словника усіх мов іранської родини у вигляді не тільки конкретних етимологій, але й певних методичних орієнтирів…

Отже, фактично цей словник є узагальненням та зібранням досягнень радянських науковців на царині іраністики. Й, враховуючи обсяг та якість матеріалу, ігнорувати цей доробок неможливо, попри певні відмінності й в оцінках, й в поданні матеріалу від тих, що наразі превалюють в англомовному (світовому) науковому колі.

Приголосні		Губні	Зубні чи Ясенні	Палаталі- зовані чи Заясенні	Задньоязикові		Глоткові
Приголосні		Губні	Зубні чи Ясенні	Палаталі- зовані чи Заясенні	зімкнені	огубленні	Глоткові
Проривні	глухі	*p	*t		*k
Проривні	дзвінкі	*b	*d		*g
Африкати	глухі		*č
Африкати	дзвінкі		*ǰ
Фрикативи	глухі	*f	s, ϑ	ś, š	*x	x^v (hṷ)	*h
	дзвінкі		*z	*ź/j́, ž(?)
	*/s/h/z/	умовно позначена фонема, що є рефлексом праіндоіранської s у різних позиціях*
Сонорні
		Носові			Плавні
		m, n			*l

Сонанти		i̯, ṷ, *r	Як приголосні	Як голосні короткі		Як дифтонги (послаблені)
Сонанти		i̯, ṷ, *r	i̯, ṷ, r	i, u, r̥		ii̯/əi̯, uṷ/əṷ, ər

Голосні		Короткі			Довгі
Голосні		*a			*ā

Додатково звернуто увагу на таке:

саме цей фонемний склад визначено як «найархаїчніший»;
«спільна для усіх іранських мов прамовна система виявилася архаїчнішою й більш „посунутою“ до загальноарійського стану, ніж та, яка традиційно базувалася лише на давньоперських написах та Авесті»;
фонетичний статус *ž під питанням, імовірно як варіант *ǰ;
співвідношення *t та *ϑ залишається невизначеним, як й статус останньої.

Фонемний склад праіранської у поданні Джонні Чуна

У передмові до свого «Етимологічного Словника Іранських Дієслів» Дж. Чун зауважує, що недоліком «Етимологічного Словника Іранських Мов» є ігнорування прогресивного доробку Ю. Покорни, та його послідовників.^[4]

Отже автор пропонує дещо іншу, більш поширену та прийнятну у колі англомовних науковців реконструкцію, додатково посилаючись (окрім власне Ю. Покорни^[5]) на М. Майргофера.^[6]

Приголосні		Губні	Зубні чи Ясенні	Палаталі- зовані чи Заясенні	Задньоязикові		Глоткові
Приголосні		Губні	Зубні чи Ясенні	Палаталі- зовані чи Заясенні	зімкнені	огубленні	Глоткові
Проривні	глухі	*p	*t		*k
Проривні	дзвінкі	*b	*d		*g
Африкати	глухі		*č
Африкати	дзвінкі		*ǰ
Фрикативи		*f	*θ		x (kh)		h; H
Сибілянти	глухі		*s	*š
Сибілянти	дзвінкі		*z	*ž(?)
Сонорні (плавні)
		Носові		Ротичні (дрижачі)		Бокові
		m, n		*r		*l (?)

Напівголосні		i̯ ; ṷ

Голосні		Короткі				Довгі
Голосні		Передні		Задні		Довгі
Високі		*i		*u
Низькі		*a				*ā

Окремо звернуто увагу на таке:

донедавна *ī та *ū наразі розглядаються як сполучення *iH та *uH відповідно;
корінь не може починатися з голосної або *r;
усі варіанти аблауту підпорядковані певній системі (для повних *aC, подовжених *āC та нульових *øC, де C — приголосна (англ. consonant)), враховуючи й такі приголосні, як *H, *i̯ та *ṷ;
дифтонги *au, *ai тощо слід розглядати як комбінацію двох фонем;
фонематичний статус *ž та *l сумнівний.

Праіранські рефлекси праіндоіранської

За Ч. А. Каткарт^[7]

Праарійська	Праіранська
p(ʰ), t(ʰ), *k(ʰ)	f, θ, *x
p, t, *k	f, θ, *x^[8]
*s	*h^[9]
bʰ, dʰ, *gʰ	b, d, *g
*tˢt(ʰ)	*st

Праарійська	Праіранська
*d^zd(ʰ)	*zd
*Ḥ	Ø^[10]
*ps	*fš
*bz	*βž
ts, ć	*ś

Праарійська	Праіранська
*j́	*ź
*ćš	*š
*(ć)sć	*ś
*śn-	*sn-
*-śn-	*-šn-

За Д. Й. Едельман^[11]

Опис	Праарійська	Праіранська
аспірацію дзвінких втрачено	bʰ, dʰ, *gʰ	b d *g
глухі аспірати спірантизуються (по ареалах та позиціях)	p(ʰ), t(ʰ), *k(ʰ)	f/p θ/t x/k
велярні палаталізовані відображено по-іншому, ніж палатальні	k č g ǰ gʰ ǰʰ	k č g ǰ gh ǰ
	ć jˊ *jˊʰ	s z
s відображено як h у вільній позиції, як s, z біля приголосних	*s	*[s, h, z]
виділено фонему š чи š/ž з позиційних варіантів праіндоєвропейської s та з преконсонантних палатальних	*s	š (š/ž)

Примітки. Джерела. Посилання

↑ (англ.) Carl C. Lamberg-Karlovsky. Archaeology and language: the case of the Bronze Age Indo-Iranians. The Indo-Aryan Controversy. Evidence and inference in Indian history. Edited by Edwin E Bryant and Laurie L. Patton. Routledge, Taylor & Francis Group, London and New York, 2005. ISBN 0-700-71462-6, ISBN 0-700-71463-4.
↑ наразі видано:
(рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 1 (a—ā). М. «Восточная литература», 2000.
(рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 2 (b—d). М. «Восточная литература» РАН, 2003.
(рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 3 (f—h). М. «Восточная литература», 2007.
(рос.) Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 4 (i—k). М. «Восточная литература». 2011.
(рос.) Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Т. 5 (l—n). М. «Восточная литература».2015.
↑ (англ.) Johnny Cheung. Etymological Dictionary of the Iranian Verb. Brill. Leiden-Boston. 2007.
↑ англ. «Regrettably, they have ignored any progress in the research of Indo-European linguistics since Julius Pokorny.»
↑ (нім.) Julius Pokorny. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, 2 vols. Tübingen–Berne–Munich: A. Francke, 1957/1969 (1st edn.), 2005 (5th edn.).
↑ (нім.) Manfred Mayrhofer. Die Fortsetzung der indogermanischen Laryngale im Indo-Iranischen. Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2005.
↑ подано за:(англ.) C. A. Cathcart. Iranian Dialectology and Dialectometry. University of California, Berkeley. 2015.
↑ у позиції перед приголосними
↑ за винятком позицій перед *p, *t, *k, *n та після *t
↑ окрім анлауту
↑ подано за:(рос.) Языки мира: Дардские и нуристанские языки. Индрик, 1999.