Будилів (Тернопільський район)

село Будилів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Козівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040230040018909
Облікова картка Будилів 
Основні дані
Засноване 1450
Населення 785
Територія 0.370 км²
Густота населення 2121.62 осіб/км²
Поштовий індекс 47623
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°31′38″ пн. ш. 25°14′25″ сх. д. / 49.52722° пн. ш. 25.24028° сх. д. / 49.52722; 25.24028
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
22 км
Місцева влада
Адреса ради 47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козова, вул. Грушевського, буд. 38
Карта
Будилів. Карта розташування: Україна
Будилів
Будилів
Будилів. Карта розташування: Тернопільська область
Будилів
Будилів
Мапа
Мапа

CMNS: Будилів у Вікісховищі

Буди́лів — село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Стрипа, у центрі району. До 2020 - адміністративний центр сільради, якій було підпорядковане село Медова.

До Будилова приєднано хутори Висока Гора, Дуби, Млинець і Надстав.

Населення — 918 осіб (2003).

Історія

На території села знайдено археологічні пам'ятки періоду неоліту.

Перша писемна згадка — 1456 року[джерело?].

1626 року внаслідок нападу татар село було повністю знищене[1]. Дідичем села був батько київського каштеляна Яроша (Героніма) Станіслава Куропатніцького гербу Нечуя Анджей[2].

До 1939 в селі діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Братство тверезості».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади.[3]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[4].

Населення

Населення села в минулому[5]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Польських
колоністів
Євреїв
1900 1850 854 931 0 66
1939 2320 980 1200 110 130

Мова

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,49
російська 0,51

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки

Є церква святої Параскеви П'ятниці (1932; кам'яна), каплиця Пречистої Божої Матері (2000).

Споруджено:

  • кам'яний хрест на честь скасування панщини,
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1971),
  • насипано могилу УСС (1991; відновлено),
  • встановлено хрест на пам'ять про виселення польських селян і знищення костьолу (2000).

Відбудована нова каплиця на тому місці де колись була стара.

Соціальна сфера

Діють:

  • загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
  • бібліотека
  • будинок культури
  • дошкільний навчальний заклад «Теремок»
  • медпункт

Відомі люди

Народилися

Проживали

  • Михайло Фіцула — педагог, професор, академік АН ВШ;
  • С. Югас — народний умілець, різьбяр,
  • 3. Коваль — диригент, навчався в школі.

Галерея

Примітки

  1. Horn M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22—29, 45, 183. (пол.)
  2. Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Бемко В. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49—56.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 травня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]

Джерела