Перша писемна згадка — 21 грудня 1439 року[2] у протоколах галицького суду[3].
На початку ХІХ ст. дідичем (власником) Жизномира був представник шляхетського роду Даніель[a]Ласький (Daniel Łaski), який у своєму заповіті 1810 р. вказав, що передає власну бібліотеку оо. Василіянам[4].
Австрійський період
Жизномир на мапі фон Міґа, XVIII ст.
1841 р. — діяла парохіяльна школа[5]. Діяли товариства «Просвіта» (точний час заснування філії невідомий, в 1902 р. «просвітяни» збудували мурований, накритий черепицею будинок)[5], «Сокіл», «Січ», «Відродження» (наймолодша громадська організація, протиалкогольне товариство, засновник філії — абсольвент коломийської гімназії Михайло Луців)[6], кооперативи.
1902 р. — жителі села брали участь в хліборобському страйку; орендар Корнбліг із сином та службовиками самі косили та годували худобу[6].
1905 р. збудовано школу з двома великими класами та 2-кімнатним мешканням для вчителя[5].
1907 р. — заснована філія пожежно-руханкового товариства «Січ» (кошовий — Гринь Дмитрів)[6].
Перед 1914 р. жизномирці мали 900 моргів поля на 220 родин[4].
1910 р. — крамницю читальні «Просвіти» переорганізовано на кооперативну[7].
1914 р. — Гринь Дмитрів, Олекса Данькович, Іван Пиндиківський брали участь у Здвизі Соколів та Січей у Львові.
Перша світова й Українська Революція
За 9 місяців українсько-польської війни 1918—1919 рр. загинули, померли від тифу, пропали безвісти 38 осіб[8].
У складі Другої Речі Посполитої
1920—1922 роки — встановлення окупаційної влади, переслідування активних та свідомих українців, часті провокації з боку влади. Восени 1921 р. відновлено читальню «Просвіти», при ній відкрито крамницю. Активістами «Просвіти» організовано курс для неграмотних[8]. Осінь 1922 р. читальняну крамницю перетворено на кооперативу «Косар»[9].
1880 р. — 1004 (95,1 %) українців, 21 (2,0 %) поляків, 30 (2,9 %) євреїв
1900 р. — 1313 (94,6 %) українців, 43 (3,0 %) поляків, 22 (2,4 %) євреїв
1912 р. — 1290 (94,2 %) українців, 10 (0,7 %) поляків, 70 (5,1 %) євреїв
1939 р. — 1780 (92,2 %) українців, 150 (в тому числі 110 колоністів; 7,8 %)[4].
Еміграція
До 1914 р. виїхали 104 особи, повернулись 41.
1920—1939 рр. — 34 особи (ніхто не повертався).
Під час і після Другої світової війни виїхали 110 осіб: США — 53, Канада — 56, Австралія — 1 особа. З колишніх дивізійників 14-ї зброї СС дивізії «Галичина» (в Ріміні було 28 осіб) частина осіли у Великій Британії, дехто повернувся додому[7].
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, відділення зв'язку, ПАП «Жизномир».
Релігія
Монастир Преображення Господнього (поблизу села, тепер у лісі; 1606 р., збереглись залишки), розташовувався спочатку в травертиновій скелі.
Оборонна церква монастиря Преображення Господнього (згоріла разом з монастирем 1798 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 157.
Символічна могила Борцям за волю України (1942; відновлено 1994) та УСС — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1333.
Пам'ятник «Борцям за волю України» — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1334.
Пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) — пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 143.
Поселення Жизномир I (давньоруський час, XII—XIII ст.) — пам'ятка археології місцевого значення, охоронний номер 1233.
Монастирська ділянка і дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета), зростає біля школи — ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.
Є також:
Пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1992).
Пам'ятний хрест на місці загибелі 3-х вояків УПА (1992).
Юліан Гуляк (1915—1944) — діяч ОУН і УПА, провідник ОУН Тернопільської області (осінь 1940—1941), керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944);
Іван Данькович (нар. 1911) — український громадський діяч у Канаді;
Диня Юрій Йосипович (1973—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ілько Клим (1902—?) — український громадський діяч у Канаді;
Михайло Коваль (1886 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
Іван Кривенький (1919—1950) — надрайоновий референт СБ УПА;
Степан Кривенький (нар. 1927) — український співак-аматор;
Йосиф Король (1892 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
Роман Лесів — український художник та дослідник історії краю;
Григорій Лисий (1888—1972) — український педагог, пасічник, громадський діяч;
Михайло Лисий (1911—1970) — український громадський діяч у Канаді;
Володимир Мельник (нар. 1941) — український громадський діяч, доктор технічних наук, професор;
Юліан Павлишин (1908 — р. см. невідомий) — український медик, пластовий діяч у США;
Ольга Саварин (нар. 1930) — українська громадська діячка в Канаді;
Михайло Станкевич (1948—2017[14]) — український мистецтвознавець, педагог, громадський діяч;
Іван Стойко (нар. 1961) — український громадсько-політичний діяч;
Ольга Христенко (1980) — історик, журналіст, публіцист;
Степан Шепелявий (1897) — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч, меценат у США.
Степан Данкович (1925—2017) Діяч- ОУН і УПА
Пов'язані із селом
Босаків Петро Семенович (пом. 1940) — бучацький районовий провідник ОУН, застрелений більшовицьками,[15] спочатку був похований на цвинтарі селі Підлісся біля Бучача у квітні 1940 року, 1942 році перепохований у селі Жизномир.[16]
_%D0%96%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80.jpg)
![[2]](http://travel.ua/wp-content/uploads/2009/03/ziznimir_karta.jpg){kind=link}
