PROFILPELAJAR.COM

село Семиківці
	Річка Стрипа біля села СемиківціРічка Стрипа біля села Семиківці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Золотниківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040190180045367
Основні дані
Засноване	1675
Населення	241
Площа	1,605 км²
Густота населення	150.16 осіб/км²
Поштовий індекс	48111
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°22′33″ пн. ш. 25°22′22″ сх. д. / 49.37583° пн. ш. 25.37278° сх. д.
Водойми	Стрипа
Відстань до; районного центру	41 км
Місцева влада
Адреса ради	48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25
Карта
	Семиківці
	Семиківці
Мапа
	Семиківці у Вікісховищі

Семи́ківці — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Семиківської сільської ради (до 2015 року), якій підпорядковалось с. Підруда. У зв'язку з переселення жителів хутір Шкіндерівка виключений із облікових даних. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване на річці Стрипа, у західній частині району.

Населення — 241 особи (2007).

Поблизу села є Семиківський гідрологічний заказник.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	240	99.59%
російська	1	0.41%
Усього	241	100%

Історія

Перша писемна згадка — 1678. Назва походить від словосполучення “сім кінців” – сім кінних опорних татарських військових залог. За переказами, у 15 ст. тут було військове поселення татарів. Семиківці належить до старих поселень, є відомості, що власник села на ім’я Петро з Дудієва продав містечко Семиківці у 1678 р. Львівському архієпископові Григорієві.

Упродовж 1678–1600 рр. Семиківці мали статус містечка. Згодом його знищили турки. 1678 згадується як містечко, що належало Львівському архієпископству. В 1785 р. село нараховувало лише 54 будинки. 1902 р. велика земельна власність належала Марії Літинській; цього ж року в селі споруджено римо-католицьку каплицю; зруйнована під час 1-ї світової війни.

1915 біля села відбулася Семиківська битва^[2].

У 1920 році Клим Поліщук написав роман "Семиковецькі тіні" у якому йде розповідь про село та Січових Стрільців які загинули під час Семиківської битви.

Тут діяли товариство «Просвіта» та інші товариства.

З 1 серпня 1934 року адміністративниий центр сільської гміни Семиківці, яка була утворена на основі давніших сільських гмін: Багатківці, Бенева, Ішків, Маловоди, Раковець, Росохуватець, Семиківці, Соснів, Воля Голухівська^[3].

Пам'ятки

Є церква святого Димитрія (перебудована з костьолу).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1984, архітектор М. Ковальчук), насипано могилу УСС (1916, відновлено 1991).