2-й Прибалтійський фронт
2-й Прибалтийский фронт
Радянська артилерія веде вогонь по противнику під час наступу в Прибалтиці. 1944
На службі	20 жовтня 1943 — 1 квітня 1945
Країна	СРСР
Вид	РСЧА
Чисельність	фронт
Війни/битви	Німецько-радянська війна Блокада Ленінграда Ленінградсько-Новгородська операція Режицько-Двінська операція Мадонська операція Прибалтійська операція (1944) Ризька операція Курляндський мішок
Командування
Визначні командувачі	генерал-полковник Попов М. М. Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О.

2-й Прибалті́йський фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, що перебувало у складі чинної армії в період з 20 жовтня 1943 до 1 квітня 1945 року за часів Другої світової війни. Фронт бився на північному напряму німецько-радянського фронту, брав участь у Ленінградсько-Новгородській, Режицько-Двінській, Прибалтійській наступальних операціях та здійснював блокаду військ вермахту на Курляндському півострові.

2-й Прибалтійський фронт утворений 20 жовтня 1943 року шляхом перейменування Прибалтійського фронту. На етапі формування фронту до його складу увійшли: 3-тя ударна, 6-та і 11-та гвардійські армії, 20-та і 22-га загальновійськові армії, 15-та повітряна армія; надалі — 42-га, 51-ша армії, 1-ша і 4-та ударні, 10-та гвардійська армія і 14-та повітряна армія.

З 1 по 21 листопада 1943 року війська лівого крила фронту вели наступ на вітебсько-полоцькому напрямку. У січні — лютому 1944 року фронт брав участь у Ленінградсько-Новгородській операції. Під час проведення Староруссько-новоржевської операції війська фронту вийшли на підступи до Острову, Пушкінським горам, Ідріци.

У липні 1944 року 2-й Прибалтійський фронт провів Режицько-Двінську операцію і просунулися на захід до 200 км, а в серпні у ході Мадонської наступальної операції — ще на 60-70 км уздовж північного берега Західної Двіни й звільнили великий вузол залізничних і шосейних доріг — місто Мадона.

У вересні — жовтні 1944 року під час Прибалтійської стратегічної наступальної операції війська фронту взяли участь у Ризькій операції і до 22 жовтня вийшли до Тукумського рубежу оборони противника, блокувавши спільно з військами 1-го Прибалтійського фронту в Курляндії групу армій «Північ». Надалі до квітня 1945 року ці фронти продовжували блокаду військ вермахту на Курляндському півострові та вели бої зі знищення угруповання противника, що перебувало в напівоточенні.

З лютого до складу фронту увійшли війська 1-го Прибалтійського фронту, що діяли проти цього угруповання. 1 квітня 1945 року фронт був розформований, а його війська передані до складу Ленінградського фронту.

• генерал армії (20 квітня 1944 року понижений у військовому званні до генерал-полковника) Попов М. М. (20 жовтня 1943 — 23 квітня 1944);
• генерал армії Єрьоменко А. І. (23 квітня 1944 — 4 лютого 1945);
• генерал-полковник Попов М. М. (4 — 9 лютого 1945);
• Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О. (9 лютого — 31 березня 1945).

• Армії:
  • 3-тя ударна армія
  • 6-та гвардійська армія
  • 11-та гвардійська армія
  • 20-та армія
  • 22-га армія
  • 15-та повітряна армія

• Армії:
  • 10-та гвардійська армія
  • 1-ша ударна армія
  • 4-та ударна армія
  • 42-га армія
  • 51-ша армія
  • 14-та повітряна армія

• Волховська оперативна група
• Битва за плацдарм Нарва
• Кемська оперативна група
• Тартуська операція
• Моонзундська операція (1944)

• Фронт [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
• Все фронты Великой Отечественной войны(рос.)
• Фронты Советских Вооружённых Сил во время Великой Отечественной войны 1941—45
• 2-й Прибалтийский фронт [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• 2 ПрибФ [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]

• М. М. Козлов Великая Отечественная Война. 1941—1945. Энциклопедия.. — Москва: Советская Энциклопедия, 1985.