Далекосхідний фронт створений за наказом Наркома оборони СРСР від 28 червня1938 року (відповідно до постанови Головної військової ради РСЧА від 8 червня 1938) на базі Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії (ОЧДСА) і іменувався Червонопрапорним Далекосхідним фронтом. До складу фронту увійшли управління, 1-ша і 2-га армії, а також Хабаровська група військ.
Після закінчення бойових дій поблизу озера Хасан рішенням Головної військової ради РСЧА від 31 серпня 1938 року управління фронту було розформовано. З військ фронту сформовані 1-ша і 2-га окремі Червонопрапорної армії, які безпосередньо підкоряються Наркомату оборони СРСР.
Навесні 1941 року 1-ша окрема Червонопрапорна армія була переформована у дві армії — 1-шу Червонопрапорну (генерал-лейтенант Єременко А. І.), управління якої перемістилося в Спаськ-Дальній, і 25-ту (генерал-лейтенант Парусинов Ф. А.), чиє управління, сформований на базі управління 43-го стрілецького корпусу, розмістилося у Ворошилові-Уссурійському[1].
Протягом німецько-радянської війни війська фронту перебували в постійній бойовій готовності, створювали оборонні рубежі за планом прикриття державного кордону з маріонетковою держави Маньчжоу-го, де зосередилася японська Квантунська армія. У воєнний час зі складу Далекосхідного фронту на німецько-радянський фронт були передислоковані 23 дивізії (16 стрілецькі, 2 кавалерійські, 4 танкові, 1 моторизована), 19 бригад (3 стрілецькі, 3 повітрянодесантні, 13 артилерійських) і авіаційні частини (всього бл. 250 тис. людей, 3,3 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків), а також понад 100 тис. осіб маршового поповнення[2].