PROFILPELAJAR.COM

**1-ша Червонопрапорна армія**
1-я Краснознамённая армия (СССР)
1-ша Червонопрапорна армія; 1-я Краснознамённая армия (СССР)
	Радянський солдат стоїть на охороні японських полонених. 1945
На службі	липень 1938–1959
Країна	СРСР
Належність	Червона армія
Вид	Сухопутні війська СРСР
Чисельність	загальновійськова армія
У складі	Далекосхідний фронт; 1-й Далекосхідний фронт ; Приморський військовий округ; Далекосхідний військовий округ
Війни/битви	Радянсько-японська війна; * Харбіно-Гіринська операція
Почесні найменування
Командування
Визначні; командувачі	Маршал Радянського Союзу В. К. Блюхер,; генерал-лейтенант А. І. Єрьоменко; генерал-полковник О. П. Бєлобородов

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1-ша армія.

1-ша Червонопра́порна а́рмія (1 ЧА) — загальновійськова армія у складі Збройних сил СРСР.

Історія

Перше формування

Сформована в липні 1938 року у складі Червонопрапорного Далекосхідного фронту і спочатку називалася 1-ю Приморською армією. Управління армії було створене на базі управління Приморської групи Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. У липні 1940, у зв'язку з відновленням Далекосхідного фронту, армія знов включена до його складу, а в березні 1945 — до Приморської групи військ цього фронту.

До серпня 1945 разом з іншими військами Червоної Армії, що дислокувалися на Далекому Сході, перебувала в постійній готовності до відбиття можливої агресії з боку Японії.

На початку серпня 1945 року армія (22-га, 39-та, 59-та, 231-ша, 300-та і 365-та стрілецькі дивізії, 75-та, 77-ма і 257-ма танкові бригади, 48-й окремий танковий полк, 6-й і 112-й укріплені райони, низка артилерійських, зенітних, інженерних і інших з'єднань і частин) у складі 1-го Далекосхідного фронту брала участь у Харбіно-Гіринській операції радянсько-японської війни. Третього дня операції війська армії оволоділи м. Лішучжень (11 серпня), а потім у взаємодії з 35-ю армією оточили і знищили угрупування противника в районі м. Мішань і оволоділи Мішаньським укріпленим районом (12 серпня). Надалі війська армії форсували р. Мулінхе, здолали хребет Лаоєлін, оволоділи м. Лінікоу, передовими загонами вийшли на підступи до м. Муданьцзян і штурмом оволоділи ним.

Надалі 1-ша Червонопрапорна армія нестримно розвивала наступ на Харбін; 20 серпня її передові загони вступили в місто, де з'єдналися з раніше висадженими повітряними десантами 2-го Далекосхідного фронту.

Після завершення війни армія входила до складу Приморського військового округу, пізніше Далекосхідного військового округу та була розформована у 1959 році.

Командування

Командувачі:
- Маршал Радянського Союзу Блюхер В. К. (1938 — ?);
- комдив Подлас К. П. (1938—1939);
- комдив, з серпня 1939 комкор, з червня 1940 генерал-лейтенант Попов М. М. (липень 1939 — січень 1941);
- генерал-лейтенант Єрьоменко А. І. (січень — червень 1941);
- генерал-лейтенант Васильєв В. П. (червень 1941 — жовтень 1942);
- генерал-майор, з жовтня 1943 генерал-лейтенант Саввушкін М. С. (жовтень 1942 — червень 1945);
- генерал-полковник Бєлобородов О. П. (червень 1945 — до кінця війни).
Члени Військової Ради:
- дивізійний комісар, з грудня 1942 генерал-майор Романенко А. А. (лютий 1941 — липень 1943);
- генерал-майор Смоликов І. М. (липень 1943 — до кінця війни).
Начальники штабу:
- генерал-майор Шелахов Г. А. (липень 1939 — липень 1943);
- полковник, з лютого 1944 генерал-майор Юстерник Е. Я. (грудень 1943 — червень 1945);
- генерал-майор Масленников Ф. Ф. (червень — листопад 1945).
Командувач авіацією:
- комбриг Ричагов П. В. (вересень 1938 — червень 1939)

Бойовий склад

Станом на 22 червня 1941.^[1]

26-й стрілецький корпус — 21-ша, 22-га, 26-та стрілецькі дивізії;
59-й стрілецький корпус — 39, 59-та стрілецькі дивізії;
1-ша, 4-та, 5-та стрілецькі бригади;
8-ма кавалерійська дивізія;
105-й УР;
50-й, 273-й корпусні артилерійські полки;
165-й гаубично-артилерійський полк,
199-й, 549-й гаубично-артилерійські полки великої потужності РГК,
115-й, 129-й окремі зенітні артилерійські дивізіони;
4-й (Спасськ-Уссурійський) бригадний район ППО;
30-й механізований корпус (58-ма, 60-та тд, 239-та мд, 29-й мотоциклетний полк);
3-й окремий дивізіон бронепоїздів;
32-й, 34-й самохідні артилерійські дивізіони,
79-й винищувально-артилерійський дивізіон (на стадії формування)
29-й окремий інженерний батальйон.

Станом на 15 липня 1945 .^[2]

26-й стрілецький корпус — 22-га, 59-та, 300-та стрілецькі дивізії та 217-та корпусна артилерійська бригада;
59-й стрілецький корпус — 39-та, 231-ша, 365-та стрілецькі дивізії та 216-та корпусна артилерійська бригада;
112-й та 6-й польові укріплені райони;
75-та, 77-ма, 257-ма танкові бригади;
48-й важкий танковий полк;
335, 338, 339-й важкі самохідно-артилерійські полки;
213-та та 225-та гарматні артилерійські бригади;
52-га мінометна бригада;
60-та винищувально-протитанкова бригада;
33-й та 54-й гвардійські мінометні полки;
33-тя зенітна артилерійська дивізія;
115-й, 455-й, 721-й окремі зенітні артилерійські дивізіони;
12-та та 27-ма інженерно-саперні бригади;
16-й парк інженерних машин;
13-й та 30-й понтонно-мостові батальйони;
21-ша рота водопостачання;
19-й полк зв'язку;
308-й окремий батальйон зв'язку та шість окремих телеграфних та кабельно-шестових рот;
564-та розвідувально-корегувальна авіаційна ескадрилья.

До складу армії входили: особовий склад — 69 000 в/сл., танків та САУ — 418, гармат та мінометів — 1299.

Посилання

1-я Краснознаменная армия на www.victory.mil.ru^{[недоступне посилання з грудня 2018]}(рос.)
Через тайгу [Архівовано 11 травня 2012 у Wayback Machine.]
1-я Краснознамённая армия [Архівовано 10 січня 2005 у Wayback Machine.]
Боевой состав Советской Армии на 22 июня 1941 г.
Перечни вхождения соединений и частей РККА в состав Действующей армии в 1939-45 гг. [Архівовано 17 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Література

Советская военная энциклопедия. Т.6. стр.265 // — 1-е изд., Москва, 1973
Краснознаменный Дальневосточный. История Краснознаменного Дальневосточного военного округа.// — Москва, 1971.
Финал. Ист.-мемуарный очерк о разгроме империалистической Японии в 1945 году,2-е изд., Москва, 1973
Белобородов А. П. Сквозь огонь и тайгу. // — Москва, Воениздат, 1969, 96 с.
Белобородов А. П. Прорыв на Харбин, Москва, 1982.