У селі нараховується 139 дворів, є інтернат для інвалідів, клуб, крамниця, тваринна ферма КСП «Колос»[5].
Назва
Назва Урвенна походить від болотища Урва на східній околиці села[2][3]. Село також було відоме як Урвена[6][5], Урвенка[6][5], згадувалося також як Урвіаня[2] (Урв'яня[5]), Урванна[5], Урвяна[5], Гурвена[5].
Село згадується під назвою Урвяна в 1583 році в поборовиму реєстрі Луцького повіту як власність маршала волинської землі, князя Костянтина Острозького, яка платила від 7 «димів», 1 города, 5 «підсудків» (волосних чиновників)[6][5]. Пізніше село належало Порчинським[6]. На початку XIX століття власником села був маршалок рівненського повіту Віталіс Порчинський[7]. Згідно з актом 1596 року в Урвенній будувався новий дворовий палац, поблизу якого створювали паркові алеї, прокладали «тверду дорогу» до Лідави, «теребили» чагарники для паркових насаджень, оновлювали сад[5].
Село згадується декілька разів в актах під час української національно-визвольної війни 1648—1654 років у зв'язку із сутичками дворових дозорців з козацько-селянськими загонами[5]. Урвенна згадується після 1667 року в списку постраждалих від війни сіл як поселення з лише 5 заселеними дворами[5].
За даними 1889 року село мало крамничку, деревообробну майстерню, смолокурню, фільваркові атрибути та було єпархіяльно підпорядковане Гільчі Першій[5].
Згідно з довідником 1947 року в Урвенній була сільська рада з приналежними до неї чотирма хуторами[5]. Відповідно до енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» (1973) у селі були клуб, бібліотека, дільнична лікарня, відділення зв'язку з автоматичною телефонною станцією[4].
У 1906 році в селі було 52 двори та 590 мешканців[8].
За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі Урвені Влосцянській налічувалося 76 будинків та 418 мешканців, з них 220 чоловіків та 198 жінок; усі 418 жителів — православні українці[9]. Водночас у селі Урвені Чеській було 14 будинків та 103 мешканці, з них[9]:
55 чоловіків та 48 жінок;
81 православний, 22 римо-католики;
25 українців, 1 поляк, 77 осіб іншої національності.
Відповідно до енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» (1973) у селі тоді проживало 637 осіб, було 172 двори[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 545 осіб, з яких 378 чоловіків та 167 жінок.[11]
У селі розташований руїни невеликого палацу[2], у центрі села є сильно пошкоджений заїзд середини XIX століття[3]. Крім того, у селі споруджено обеліск загиблим у Німецько-радянській війні[4].
Цей невеликий палац та парк довкола нього був створений на початку XIX століття власником села, маршалком місцевої шляхти Віталісом Порчинським[2][3]. Будівництво палацу було закінчено близько 1828 року[3]. Малюнки палацу робили Генріх Пеєр та, дещо пізніше, Наполеон Орда[7].
[Палац в Урвенній] гримів на всю околицю — як через милу оку архітектуру, так і через внутрішнє оздоблення, що разом з англійським парком, що оточував палац, складало прегарну єдність, гарно утримувалося
У минулому це була двоповерхова споруда в стилі класицизму. У центрі містився 4-колонний портик. Колони іонічного ордеру по центру перетиналися балконом другого поверху. Весь будинок був накритий високим дахом. Перед головним фасадом розташовувався парк. Заїжджали на територію через арковий мурований місток. У першій половині XIX століття за невідомих обставин збудували ще один корпус біля палацу[7].
У 1879 році після того, як Омельчинські, тогочасні власники села, емігрували в Париж, сільський маєток був розпарцельований (розподілений) серед чеських колоністів, зокрема палац був розділений між двома їхніми родинами[2][3].
Ймовірно, палац існував аж до Другої світової війни[2][3]. У післявоєнний час до палацу зроблена добудова, а на місці парку зведені нові будинки. Сьогодні палац використовується як житловий будинок, другий корпус сильно пошкоджений та продовжує руйнуватися[7].
За припущенням історика Ігоря Тесленка Урвенна в другій половині XVI — на початку XVII століття належала до приходу села Гольче Острозької волості[15].
