PROFILPELAJAR.COM

село Калинівка
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Корецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56060310150055666
Облікова картка	Калинівка
Основні дані
Перша згадка	1577
Населення	373
Площа	0,913 км²
Густота населення	408,54 осіб/км²
Поштовий індекс	34742
Телефонний код	+380 3651
Географічні дані
Географічні координати	50°36′2″ пн. ш. 27°6′56″ сх. д. / 50.60056° пн. ш. 27.11556° сх. д.
Водойми	р. Корчик
Відстань до; обласного центру	63 км
Відстань до; районного центру	7 км
Місцева влада
Адреса ради	Рівненська область, Корецький район, село Головниця
Карта
	Калинівка
	Калинівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Калинівка.

Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село у складі Корецької міської громади Рівненського району Рівненської області; населення — 373 особи; перша згадка — 1577 рік; первісна назва — Бабин (до 1963 року). У селі діяла загальноосвітня школа І ступеня (до 2021^[1]), клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, Свято-Серафимівська церква. У 1967 році був встановлений пам'ятний знак землякам, які загинули у Німецько-радянській війні і жертвам періоду Німецько-радянської війни.

Географія

Селом протікає річка Корчик.

Історія

В 1495 році неподалік Бабина, поблизу Корця відбулася битва з татарськими загонами, де князь Семен Гольшанський переміг орду сина Кримського хана Менглі І Гірея (майбутній хан Мехмед І Гірей).

Вперше згадується під 1577 роком де князь Корецький (Яким Богушевич) платив за 27 дим, 5 гор.^[2] З кінця XVI та в XVII столітті село Бабин у посесії руських (українських) бояр, шляхтичів Бабинських, власного гербу. Їх родовим гніздом було інше село з такою ж назвою — Бабин. В 1603 році його отримав у спадок від свого батька Іван Андрійович Бабинський, маршалок мозирський. Згідно подимного перепису 1629 року згадується як посесор Бабина з присілками Великі та Малі Піддубці, де мав близько 30 димів і також 40 димів у селі Тожир.^[3] Також мав двір і землю в Корці. По смерті Івана Андрійовича Бабинського левовою часткою тут володіла на правах оренди його донька Катерина Іванівна Бабинська та її чоловік Юрій Гораїн. Також свою частку тут їй заповів брат Юрій у заповіті від 1650 року. На 1650 рік згідно подимного перепису, в Бабині було 49 димів, Великих Піддубцях — 28, Малих Піддубцях — 5, Тожирі — 40 «яко и давно». Під час Національно-визвольної війни, 1 квітня 1651 року частина Бабина була спустошена надвірною хоругвою Владислава Немирича. В 1651 році Бабин знову був спустошений загоном волоської хоругви того ж Владислава Немирича. 27 червня 1652 року Бабин спустошили загони краківського воєводи Домініка Заславського на чолі з паном Завальським (Міхалом), позабиравши залишки худоби, тощо. На додаток, до серпня цього ж року тут вирувала чума, що виморила також місто Корець з іншими околичними селами.^[4] Бабин з Піддубцями перейшли у власність Андрія Линевського де в 1651 році мав 12 димів. Ще згодом до Станіслава Лещинського. У XVIII ст. у власності Чарторийських.

З1793 року в складі Заславського намісництва, дещо пізніше Волинської губернії Російської імперії. У кінці ХІХ століття Бабин належав до ключа Пищів графа Потоцького як спадо від князів Чарторийських.

У 1906 році село Бабин Корецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 2. Дворів 75, мешканців 564^[5]. В 1911 р. власність Малинських і має 81 домів і 250 жителів

В 1917—1920 роках в складі Української Народної Республіки.

З 1921 по 1939 рік у складі Польської республіки. Присілки Піддубці та Татарщина (суч. Веселинівка) в складі СРСР.

В 1963 році радянською владою змінено назву села Бабин на — Калинівка.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	367	98.39%
румунська	4	1.07%
російська	2	0.54%
Усього	373	100%

Соціальна сфера

Освіта

У селі діяв Калинівський НВК «Загальноосвітня школа І ступеня – заклад дошкільної освіти». У 2021, навчальний заклад було ліквідовано у рамках проекту з реорганізації мережі закладів освіти^[7]^[1]. На момент ліквідації у школі навчалося 8 учнів та працювало 4 особи персоналу^[8].

У серпні 2024, було проведено громадські обговорення з приводу використання майна навчального закладу, відреставроване 2-поверхове приміщення якого не використовувалося 4 роки^[9]^[10]. 28 листопада 2024, будівлю було виставлено на аукціон з терміном оренди на 5 років^[11].

Джерела

Баранович Олексій Іванович. Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство. Київ. 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН. — 1930. ст. 42-43.
Національно-визвольна війна в Україні. 1648—1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. — К., 2008. — 1011 с. Ст. 278—283
Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся» Вінніпег, 1984р. Т.1. 601 с. Ст. 63.