Населення Луганська

Історична динаміка чисельності населення Луганська

Населення Луганської міськради станом на 1 січня 2014 року становило 463 287 осіб, зокрема м. Луганська — 424 113 осіб, підпорядкованих міськраді смт. Ювілейне — 16 948 тис., м. Щастя — 12 629, м. Олександрівськ — 6 596 осіб. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Луганськ посідав 11 місце[1][2].

Історична динаміка

Історична динаміка чисельності населення Луганська (без врахування населених пунктів, підпорядкованих міськраді) показана в таблиці[3][4][5]

Зміни популяції з пікового 1985 року та ймовірний прогноз на наступне десятиліття

Чисельність населення міста значно зменшилася внаслідок бойових дій на Донбасі. На початок року (1.01.2014) в Луганську мешкало 424 113 осіб. Внаслідок бойових дій відбулася міграція містян на межі міста або й області влітку й восени 2014 року, коли виїхало бл. 120 тис. осіб[6]. Зокрема, у листопаді 2014 р. орієнтовна чисельність населення міста була на рівні 333 тис. (на 22 % менше, ніж на початку року), у грудні 2014 р. — 301 тис. (на 29 % менше, ніж на початку року). Надалі популяція відновилася, проте процес її «природного» згасання не припинився. За даними державної статистики, кількість мешканців міста на 1 січня 2017 року становила 413 370 осіб[7].

Від пікового 1989 року (497 тис. осіб) до початку 2017 року (413 тис. осіб) відбувається постійне зменшення популяції, без виразних хвиль, які могли бути пов'язані з перебудовою 1980-х, економічною кризою 1990-х, війною 2010-х. Згасання йде майже однаковим темпом і в одному напрямку. Загалом цей тем може бути оцінений величиною у 84 тис. (497—413) за 28 років (2017—1989), тобто 3 тис. на рік, що становить 5—7 % на рік.

Надалі можуть розпочатися процеси, пов'язані зі змінами популяційних показників, які залежні від динаміки: зокрема зміни (зменшення) народжуваності, зміни (зростання) частки непрацездатного населення, зміна міграцій населення, зокрема й пов'язаних з навчанням, працевлаштуванням та пенсійним забезпеченням. Проте, навіть за їхньої відсутності, але при збереженні поточних темпів, популяція людини скоротиться протягом найближчих 10—15 років до 350 тис. осіб, тобто повернеться до значень початку 1960-х років. Щоправда, це може відбутися з принципово іншою структурою статево-вікової піраміди, в якій (див.:[8]):

  • 1) дуже зредуковані нижні сегменти (народжуваність останнього часу),
  • 2) велика частка осіб субпенсійного та пенсійного віку (люди з низькою міграційною активністю).


рік населення
1861 ~ 9 000
1897 20 404
1913 68 500
1923 43 966
1926 71 006
1939 214 607 (наслідок активної міграції у міста після голодомору)
1959 274 520
1970 382 774
1979 463 047
1987 552 300 (піковий рік за всю історію міста)
1989 496 813
2000 506 322
2001 463 097
2014 424 113 (у листопаді — 333 тис., у грудні — 301 тис.)
2017 413 370 (-84 тис. після піку 1989 року)
2018 406 729 (стат дані на 01.01.2018)

Райони міста

Населення районів Луганська у 1959–2008 рр.
район 1959 1970 1979 1989 2001 2022
Артемівський 65,585 88,763 90,535 115,005▲ 131,383▲ 103,750 ▼
Жовтневий 90,151 134,012 210,098 222,816 ▬ 196,943▼ 165,000 ▼
Кам'янобрідський 57,944 62,590 60,283 52,145 ▬ 45,339 ▼ 41,970 ▬
Ленінський 60,840 97,409 102,131 106,847▬ 89,432▼ 84,015 ▼
Луганськ 274,520 382,774 463,047▲ 496,813 ▬ 463,097▼ 394,735▼

Статево-вікова структура

За статтю у місті переважали жінки, яких за переписом 2001 року налічувалося 277 224 осіб (55,1%), тоді як чоловіків 226 024 (44,9%). Середній вік населення Луганська становив 38,7 років. Середній вік чоловіків на 4,5 років менше ніж у жінок (36,2 і 40,7 відповідно). У віці молодшому за працездатний знаходилося 75 973 осіб (15,1%), у працездатному віці — 315 426 осіб (62,7%), у віці старшому за працездатний — 111 832 осіб (22,2%).[9]

Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Луганська був наступним:[10]

вік чоловіки жінки обидві статі
0-14 28 266 26 128 54 394
15-64 154 131 179 591 333 722
65 і старше 23 547 47 952 71 499

Національний склад

Динаміка національного складу населення Луганська за переписами, %
1926[11] 1939[12] 1959[13] 1989[14] 2001[14]
українці  43,5  58,7  48,3  41,8  49,6
росіяни  43,7  34,5  47,1  52,4  47,4
білоруси    0,5  1,1    0,6
євреї  10,0  4,5  1,6  1,1  0,4

Мовний склад

Динаміка рідної мови населення Луганська за переписами, %
мова 1897[15] 1926[11] 1989[14] 2001[16]
українська  19,1  17,1  17,2  14,3
російська  68,2  75,7  81,0  84,7
єврейська  7,1  4,7  0,04

Етномовний склад населених пунктів Луганської міськради за переписом 2001 року[17]

російська українська вірменська
ЛУГАНСЬК (міськрада) 84,73 14,33 0,18
м. ЛУГАНСЬК 85,33 13,72 0,17
АРТЕМІВСЬКИЙ район 86,21 12,76 0,17
ЛЕНІНСЬКИЙ район 85,20 13,10 0,21
КАМ'ЯНОБРІДСЬКИЙ район 85,05 14,13 0,21
ЖОВТНЕВИЙ район 84,87 14,54 0,14
м. ЩАСТЯ 87,98 11,23 0,01
смт ЮВІЛЕЙНЕ 80,59 18,89 0,09
с-ще ДЗЕРЖИНСЬКЕ 68,85 30,55 0,27
с-ще ТЕПЛИЧНЕ 64,55 34,18 0,95
м. ОЛЕКСАНДРІВСЬК 56,65 41,73 1,46

Після захоплення Луганська у 2014 році підконтрольною Росії «ЛНР» у місті викорінюється українська мова[18][19][20].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Головне управління статистики у Луганській області. Чисельність населення на 1 січня 2014 року [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 16 квітня 2015.
  3. ↑ Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи = СПб тип. Ф. Крайя 1840. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2015.
  4. ↑ Ливрон де, В. В. — Статистическое обозрение Российской Империи, 1874 г. Население [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Історична динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2015.
  6. ↑ Гуманітарна карта ситуації і потреб Донецької і Луганської областей. Луганськ. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  7. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  8. ↑ Демографічна піраміда (обирайте опцію «Луганська область») [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Держкомстату України, 2017.
  9. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2022.
  11. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  12. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Ворошиловградский горсовет. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  13. ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2015.
  15. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Луганск. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 квітня 2015.
  16. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 16 квітня 2015.
  18. ↑ Про українську мову в окупованому Луганську (укр.). Главком. 29 травня 2017.
  19. ↑ Як зникає українська мова у школах Луганська (укр.). BBC. 29 травня 2020.
  20. ↑ Чи звучить українська мова в "ЛНР"? Блог з Луганська (укр.). BBC. 25 січня 2020.

Посилання