У VIII столітті Крим перебував у складі Візантії, і вірмени, що були підданими Візантії, переселялися з різних міст імперії, які знаходяться на Вірменському нагір'ї, до Криму.
Протягом XI — XII століть напади кочівників-сельджуків підривають підвалини вірменського регіону та жителі поступово емігрують в інші області Візантії, в тому числі Крим. Серед перших поселень — Кафа, Солхат, Карасубазар, Орабазар тощо.
Стабільність регіону дозволила вести активну економічну діяльність. Навіть монгольська навала не надто похитнуло благополуччя вірменської громади Криму.
Присутність генуезців у Криму також сприяла економічному розвиткові. Зі зростанням соціально-економічних проблем у Вірменії, до Криму переїжджало дедалі більше поселенців. У XII столітті налічувалося більше сорока парафій вірменських апостольських християн, вірмени стали другою за чисельністю етнічною групою Криму (після кримських татар).
1989 року в Криму налічувалося близько 3 тисяч осіб вірменського походження. 1989 року було організовано кримське національно-культурне товариство вірмен, що має регіональні відділення та випускає національну газету. На радіо і ТБ періодично виходять програми вірменською мовою.