Село розташоване в долині, оточене горами з трьох сторін, а з півночі омивається Серетом. З 29 липня 2015 р. у складі Теребовлянської міської громади.
Населення — 637 осіб (2015).
Є заповідник природи «Могили».
Історія
Перша згадка про село Гумниська дається 1471 року. За переказами, назва села походить від слова «гумно» — так колись називали княжий фільварок.
В 1807 році тут було збудовано муровану церкву з дзвіницею і п'ятьма дзвонами.
На початку XX століття проживало близько 1000 осіб. Було збудовано церкву. У 1821 році збудували бібліотеку, у 1898 засновано відділ читальні «Просвіта», у 1926 засновано товариство «Сільський господар», гурток "Рідна школа", 1926 — «Сокіл», 1929 року — розпочато будову дому читальні «Просвіта», у 1935 утворено гурток "Союзу українок".
2 січня1944 німецькі окупанти розстріляли 32 жителів села. На згадку про цю подію встановлено пам'ятний знак (1978).
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]
↑Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.