У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Витвицький.
Олег Іванович Вітвіцький ( 10 червня 1976, с. Застіноче Теребовлянського району Тернопільської області, Україна) — український педагог, публіцист, історик, громадський діяч. Депутат Тернопільської обласної (2006—2009), та міської рад. Кандидат історичних наук (2004). Голова Тернопільської обласної організації «Української Галицької партії» (2017)[1]. Один із учасників Форуму Вільних Держав Постросії.
Життєпис
Навчання
Закінчив Застіноцьку неповну середню школу (1991)[2], Теребовлянську СШ № 1 (1993) та історичний факультет Тернопільського державного педагогічного університету (1998, нині ТНПУ ім. Володимира Гнатюка). В той час заприятелював з Іваном Гавдидою, який став для Олега Вітвіцького добрим учителем і політичним наставником[2].
Робота
Працював учителем історії та педагогом-організатором ЗОШ у родинному селі (1998—2001), в Державному архіві Тернопільської області (2001—2002), старшим науковим співробітником Тернопільського обласного краєзнавчого музею (2003—2004).
Директор дитячого оздоровчо-освітнього табору «Миротворець» (м. Теребовля).
Громадська і політична діяльність
У 2004—2005 — голова Міжнародної благодійної установи «Центр національного відродження імені Степана Бандери» у м. Київ.
У 2001—2005 — заступник голови Всеукраїнської організації «Молодіжний націоналістичний конгрес»; 2005 — провідний консультант виконавчого комітету Тернопільської обласної організації політичної партії «Народний Союз „Наша Україна“».
У 2006—2009 — заступник голови Тернопільської обласної ради. Керівник громадсько-політичного об'єднання «Українська справа».
Член Політичної партії «Українська Галицька партія», у 2017 році обраний головою Тернопільської обласної організації цієї політсили[1].
На місцевих виборах 2015 року висувався кандидатом на посаду міського голови Тернополя від «Української Галицької партії».[3]
На позачергових виборах до Верховної Ради України 21 липня 2019 року висувався кандидатом у народні депутати від партії "Голос" по 166 виборчому округу.
Родина
Одружений, разом з дружиною Любою виховує сина і дочку[2].
Доробок
Автор наукових праць, публікацій у ЗМІ, віршів, авторських пісень.
Співупорядник книги «Іван Гавдида — творець нової епопеї» (2011).
Книжки про Алярмика
Автор серії віршованих книжок про Алярмика, який бореться з негативними героями Адольфиком, Ліліпутіним, Медведчуковичем. Є ще й інші позитивні персонажі Ярема, Еней, Цятка.
- «Повстанська абетка» (2013, 2014, 2015) — кілька перевидань,
- «Пригоди Алярмика та його друзів» (2015).
|
- — Ідея створити таку книжку виникла ще кілька років тому, — розповідає, — коли зіткнувся з проблемою знайти якусь дитячу національно-патріотичну літературу для власних донечки й сина. Як історику, мені дуже захотілося виправити таку ситуацію. Відтак разом з художником Любомиром Бейгером і створили «Повстанську абетку» для дошкільнят та молодших школярів.[5]
|
|
Герой книжки Алярмик підданий критиці з боку російського телеканалу Life News.[6][7]
Ілюстрації для «Повстанської абетки» створив художник Любомир Бейгер[8], для «Пригод Алярмика та його друзів» — Олена Волошинська.
Примітки
Джерела
Посилання
Про «Повстанську абетку»
