Археологічні дослідження свідчать про те, що територія села була заселена ще в VI—X ст. до н. е. Тут також знайдено рештки давнього городища, різні знаряддя праці: кам'яні сокири, ручні рубила, бронзові та залізні наконечники для списів тощо. Це вказує, що поселення належить до часів палеоліту.
Згадується 6 грудня 1445 року в книгах галицького суду.[4]
У 1888 році в селі було збудовано церкву. У 1999 її розписував український художник Бурд Ярослав Антонович.
За часів польської окупації село заселили поляки. Етнічний склад Лошніва за переписом1935 року: 3200 — поляки, 523 — українці, 31 — євреї. У 1945 році в Лошневі поселили жінок та дітей, які вціліли під час бійні у Павлокомі.[5]
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[6]
17 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[7]
Сучасний храм Різдва Пресвятої Богородиці — перебудований Будинок культури.
Найбільші жертводавці: Володимир Федчишин, Іван Пришляк, Микола Грибик, Михайло Кобель, Степан Осарчук, Іван Мельничук, Володимир Олійник, Діонозій Петрович, Володимир. Сирляк, Віктор Тимощук, Зиновій Весельський, Євген Скіп, Марія Мідяник, Любов Мішук, Катерина Барицька, Павліна Іваніцка, Марія Щипанська, Євгенія Капуста, Надія Анто-нюк та багато інших.
Парохи: о. Валерій Пашко (1991), о. Петро Душний, о. Степан Татарин, о. Михайло Ковта (з серпня 2008).[10]
↑Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
↑ абГорбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
_%D1%81._%D0%9B%D0%BE%D1%88%D0%BD%D1%96%D0%B2.jpg)
.jpg)
