Перша писемна згадка — 1340. Згадується 21 грудня1439 року в протоколах галицького суду (Czirnykowcze)[1].
9 липня 1463 року в Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.
Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[2].
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1989), насипано символічну могилу борцям за волю України (1991, реставровано 2006 за кошти І.Мазуренка та З.Чернецького), встановлено меморіальну таблицю на честь перебування в селі І.Франка (1991; вважається, що найбільше часу на терені Тернопільської області він провів саме тут).
Наприкінці XIX ст. фільварок у селі належав родині майбутнього польського економіста-реформатора та державного діяча Евґеніуша Квятковського. Тут проминуло його дитинство.