Відьмак (фольклор)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Відьмак (значення).
Відьмак
Божество вслов'янська міфологія

Відьма́к[1] (також відьма́р, відьма́н, відьма́ч,[2] відьмун[3]) — персонаж слов'янської міфології,[4] чаклун.

Існує два протилежних повір'я про відьмака. За першою версією, він діє заодно з відьмами[3] та є начальником у певній окрузі над ними[5] — себто є просто відьмою-чоловіком. За другою, він навпаки захищає людей від чар відьом та заложних мерців, з якими б'ється на кладовищах,[5] лікує людей та тварин.[3] Відьмаки знаються на конях і знятті відьомської причини.

Вважалося, що відьмак за допомогою чарів здатен за бажанням обертатись на метелика, коня, вовка чи іншу тварину.[3]

За повір'ям, відьмак, як і решта чаклунів, буває вродженим або навченим. У вродженого відьмака може не бути бороди, вусів, але наявний маленький хвостик[3], а віддзеркалення в зіницях догори дриґом[4]. Навчений відьмак нічим не відрізняється від нормальної людини.

Перед смертю відьмак повинен передати свої знання іншій людині[5]. Коли він помирає, настає посуха або йдуть нескінченні дощі[3]. За одним повір'ям, після смерті відьмака слід відрубати йому голову, покласти його обличчям униз і забити в рота кілок[3]. До відьмацької могили кладуть шматок осики[4], цвяхи, папір, тирсу. Біля могили тричі розсипають мак[3]. Люди вірили, що померлий відьмак лише тоді не перетвориться в упиря[3]. За іншим повір'ям, відьмак і після смерті охороняє село, не пускаючи в нього мерців[3].

У популярній культурі

У циклі фентезійних романів та оповідань «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського відьмаки — це найманці-мутанти з надприродними здібностями, які володіють магією та захищають людей від чудовиськ та інших темних сил.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Відьмак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Відьмак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Слащёв, 1995, с. 73.
  4. ↑ а б в Королёв, 2006.
  5. ↑ а б в Максимов, 1903.

Джерела