У скандинавській міфології Грімфаксі та Скінфаксі відповідно означають гриву морозу[1] (або «гриву льоду»[2]) та сяючу гриву[1].
Назви коней, що закінчуються «факсі» (грива), досить поширені в нордичній міфології[3]. За словами Реґіса Бойєра, ці два імені, ймовірно, належать до скальдичної поезії[4].
Міфологія
Коні відігравали важливу роль у норвезькій міфології. Так, до прикладу, без Скіфаксі та Грімфаксі на Землі не було б ні світла, ні темряви, оскільки ці двоє відповідали за створення дня та ночі.
Після того, як боги створили світ, вони розмістили Сонце та Місяць у небі. Потім вони творили день і ніч. Бог Одін сказав Нотт — богині ночі, щоб та осідлала коня Грімфаксі та іздила із ним по небу. Син Нотт на ім'я Даґ отримав владу над Скінфаксі. [5]
Походження
На думку Реґіса Бойєра, міф про коней дня та ночі з давніх часів належав до скандинавської міфології[4], тому логічно, що Грімфаксі та Скінфаксі відносяться до вірувань набагато давніших, ніж ті першоджерела, в яких вони записані[6].
Вважається, що міф бере свій початок з релігії країн Північної Європи в добу бронзи. Ця доба має надійні докази вірувань, що стосуються коня, який стріляє сонцем у небо. Сонячна колісниця Трундгольма тягне за собою одного коня, і, можливо, другий кінь повернеться через небо із заходу на схід. Арвак і Альсвід — два коні, що тягнуть колісницю Соль — богині сонця. [7]
Ньорві чи Нарві звался велетень, що жив у Йотунгеймі. Була в нього донька, від народження чорна та сутінкова, на ім'я Ніч. Чоловіком її була людина на ім'я Нагльфарі, а сина їх звали Ауд. Потім був її чоловіком Анар, донька їх звалась Землею. А останнім чоловіком був Деллінґ з роду асів. Сина їх звали День і дав їм двох коней і дві колісниці й послав їх у небо, щоб раз за добу проїжджали вони всю землю. Спереду несеться Ніч, керує конем Грімфаксі... А коня Дня звали Скінфаксі...[9]
_from_Die_Helden_und_G%C3%B6tter_des_Nordens,_oder_Das_Buch_der_sagen.jpg){kind=small}