Фóлькванґ (Поле людей або Поле армії; давньоскан. Fólkvangr) — луки або поле, котрим править богиня Фрейя, туди потрапляє половина полеглих у бою, у той час, як інша половина потрапляє у Вальгаллу до Одіна. Фолькванґ згадується у «Старшій Едді» і «Молодшій Едді», котрі були упоряковані у XIII столітті. Згідно «Молошій Едді», там розташовувався головний зал Фрейї Сессрумнір (Sessrúmnir).^[1]

В одному з віршів «Мови Ґрімніра» «Старшої Едди» Одін (замаскований під іменем Ґрімнір) розповідає молодому Агнару, що Фрейя виокремлює місця для однієї половини померлих у Фолькванзі, в той час як Одін відправляє іншу половину в Вальгаллу: Уривок з «Мови Ґрімніра» (переклад Віталія Кривоноса):

¹⁴ Фолькванг — дев'ятий,
Фрейя там править,
сидячи в залі;
половину полеглих
щодня там збирає,
Одін — всіх інших.

На початку XX століття Карл Ернст Остхаус розробив «Folkwang-Gedanke» або «Folkwang-Konzept», за яким мистецтво і життя можна узгодити. З цієї концепції були засновані кілька культурних установ з використанням імені Folkwang (німецьке написання Fólkvangr), зокрема Музей Фолькванг в Ессені (відкритий в 1902 році)^[2] та Університет мистецтв (відкритий у 1927)